У МЗС відреагували на статтю Путіна про Другу світову

Російська версія подій Другої світової війни дуже далека від реальності і є повним історичним ревізіонізмом.

Про це написав у Facebook заступник міністра закордонних справ Василь Боднар, коментуючи повідомлення прессекретаря президента РФ Дмитра Пєскова про те, що Володимир Путін написав статтю про події, пов'язані з Другою світовою війною.

 

"Тема Другої світової війни ніяк не дає спокою керівництву РФ. Культ "Побєди" створили, справжню Перемогу узурпували, себе вигородили тільки виключно як "освободітєлєй", причини війни "залили" тоннами пропагандистського бетону і навіть дату кінця війни змінили...

Все рівно мало! Треба ще "июньские тезисы" видати, мабуть, щоб діти в школі вчили", - зазначив дипломат.

При цьому, як наголосив Боднар, Кремль "сором'язливо'" замовчує роль СРСР у початку Другої світової, окупацію територій суверенних держав, масові репресії і депортації, колабораціонізм росіян з гітлерівцями ("бо для росіян тільки українські націоналісти можуть бути зрадниками"), роль інших народів у перемозі над нацизмом, радянізацію Східної Європи.

"Повний історичний ревізіонізм! Можливо, він подобається тим лідерам, хто дуже хоче на парад приїхати?" - зауважив заступник міністра.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.