In memoriam. Помер Голова Львівського крайового братства ветеранів Олесь Гуменюк

У п’ятницю, 8 травня, у віці 94 роки помер голова Львівського крайового братства ветеранів національно-визвольної боротьби, безпосередній учасник підпільної боротьби за незалежність України Олесь Гуменюк.

Про це повідомляє Гал-Інфо.

 

Народився Гуменюк Дмитро-Олесь Миколайович 1925 року у с. Білі Ослави Надвірнянського району (раніше Яремчанського) Івано-Франківської області (раніше Станіславської), в селянській родині. Батько — доброволець УГА, брав участь у 1918 році у боях за Львів.

У 1943 році Дмитро-Олесь пішов на військову службу до дивізії "Галичина", де пройшов вишкіл підстаршини, учасник бою під Бродами, а вийшовши з оточення, вступив до УПА, потім перебував у боївці СБ ОУН.

У боях був поранений і контужений. У 1945 році був захоплений під час лікування. Військовий трибунал засудив його до 15 років каторжної роботи в м. Норильськ.

Брав участь у повстанні 1953−1954 рр. Був засуджений на рік закритої тюрми у м. Свердловськ. У 1957 р. комісією Верховної Ради звільнений з направленням у м. Львів.

У кінці 80 років Олесь Гуменюк активно включився в громадську роботу, був одним із засновників Львівського крайового братства ветеранів національно-визвольної боротьби, згодом очолив його.

Нагороджений Орденом "За заслуги" II ст. — за вагомий особистий внесок у національне та державне відродження України, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і незалежності, активну громадську діяльність, Орденом "За заслуги" III ст. — за активну громадсько-політичну діяльність, участь у становленні української державності, Відзнакою Президента України — Хрест Івана Мазепи — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю, відзнакою міського голови Львова "Почесний знак Святого Юрія".

Члена ОУН (б), учасника підпільної боротьби за незалежність України поховають сьогодні на Личаківському кладовищі у Львові.

"Людина честі, відваги і міцної віри у свої переконання. Пан Олесь надихав кожного з нас своєю життєвою історією, оптимізмом і вірою в краще. Сумуємо. Співчуваємо. Львів сьогодні осиротів. Не стало нашого великого патріота України", — зазначив мер Львова Андрій Садовий.

Генерал-хорунжий Юрко Тютюнник. «Народження моє припало на самісінький Великдень…»

На Великдень, 20 квітня 1891 року народився майбутній член Центральної Ради, український військовий діяч, повстанський отаман, командувач Другим зимовим походом генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник. В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України зберігаються унікальні документи про його життя і діяльність, особисте листування, рукопис книги "Зимовий похід 1919–1920 рр.", а також світлини, які досі ще не публікувалися.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.