In memoriam. Помер Голова Львівського крайового братства ветеранів Олесь Гуменюк

У п’ятницю, 8 травня, у віці 94 роки помер голова Львівського крайового братства ветеранів національно-визвольної боротьби, безпосередній учасник підпільної боротьби за незалежність України Олесь Гуменюк.

Про це повідомляє Гал-Інфо.

 

Народився Гуменюк Дмитро-Олесь Миколайович 1925 року у с. Білі Ослави Надвірнянського району (раніше Яремчанського) Івано-Франківської області (раніше Станіславської), в селянській родині. Батько — доброволець УГА, брав участь у 1918 році у боях за Львів.

У 1943 році Дмитро-Олесь пішов на військову службу до дивізії "Галичина", де пройшов вишкіл підстаршини, учасник бою під Бродами, а вийшовши з оточення, вступив до УПА, потім перебував у боївці СБ ОУН.

У боях був поранений і контужений. У 1945 році був захоплений під час лікування. Військовий трибунал засудив його до 15 років каторжної роботи в м. Норильськ.

Брав участь у повстанні 1953−1954 рр. Був засуджений на рік закритої тюрми у м. Свердловськ. У 1957 р. комісією Верховної Ради звільнений з направленням у м. Львів.

У кінці 80 років Олесь Гуменюк активно включився в громадську роботу, був одним із засновників Львівського крайового братства ветеранів національно-визвольної боротьби, згодом очолив його.

Нагороджений Орденом "За заслуги" II ст. — за вагомий особистий внесок у національне та державне відродження України, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і незалежності, активну громадську діяльність, Орденом "За заслуги" III ст. — за активну громадсько-політичну діяльність, участь у становленні української державності, Відзнакою Президента України — Хрест Івана Мазепи — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю, відзнакою міського голови Львова "Почесний знак Святого Юрія".

Члена ОУН (б), учасника підпільної боротьби за незалежність України поховають сьогодні на Личаківському кладовищі у Львові.

"Людина честі, відваги і міцної віри у свої переконання. Пан Олесь надихав кожного з нас своєю життєвою історією, оптимізмом і вірою в краще. Сумуємо. Співчуваємо. Львів сьогодні осиротів. Не стало нашого великого патріота України", — зазначив мер Львова Андрій Садовий.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.