53, 54 та 59 бригади ЗСУ отримали почесні найменування

Президент Володимир Зеленський, з метою відновлення історичних традицій національного війська, зважаючи на зразкове виконання поставлених завдань, а також з нагоди Дня піхоти, указом №168, присвоїв почесні найменування трьом бригадам Сухопутних військ.

Про це повідомляє Ukrainian Military Pages.

 

53-й окремій механізованій бригаді – почесне найменування "імені князя Володимира Мономаха", яка надалі йменуватиметься – 53-а окрема механізована бригада імені князя Володимира Мономаха Сухопутних військ Збройних Сил України;

54-й окремій механізованій бригаді – почесне найменування "імені гетьмана Івана Мазепи", яка надалі йменуватиметься – 54-а окрема механізована бригада імені гетьмана Івана Мазепи Сухопутних військ Збройних Сил України;

59-й окремій мотопіхотній бригаді – "імені Якова Гандзюка", яка надалі йменуватиметься – 59-а окрема мотопіхотна бригада імені Якова Гандзюка Сухопутних військ ЗС України.

Усі три військові частини були сформовані в 2014 році, після початку збройної агресії Російської Федерації проти України. Основою для бригад стали мотопіхотні батальйони – переформовані з частини територіальної оборони, а також батальйони інших бригад.


У свою чергу, ветеран російсько-української війни, офіцер резерву ЗСУ Роман Кулик на своїй сторінці у Facebook написав історичне обґрунтування цих найменувань:

"- 53 омбр (ппд у Сіверодонецьку та Лисичанську, Луганщина) отримала почесне найменування "імені князя Володимира Мономаха". Загони князя рейдували на Сіверський Донець і вибили половців з регіону;

- 54 омбр (ппд у Бахмуті, Донеччина) отримала почесне найменування "імені гетьмана Івана Мазепи". У гетьмана до Бахмута суттєвої історичної прив'язки немає (хіба окрім Лівобережжя, яке розбудовував усю кар'єру) але Мазепу куди не постав – уже успіх й горіння у росіян.

- 59 омпбр (ппд у Гайсині, Вінниччина) отримала почесне найменування "імені Якова Гандзюка". Якраз тут, думаю, в багатьох виникли питання, бо якщо Мономах і Мазепа – особистості відома, то генерал Гандзюк – лише в певних колах.

Генерал-майор Яків Гандзюк – військовий доби УНР родом із Вінниччини, де і базується 59 бригада. Учасник російсько-японської війни, наприкінці Першої світової він дослужився до полковника, командував дивізією.

З початком революції став на бік УНР, влітку 1917 отримав генерал-майора і командував дивізією в складі Українського корпусу Скоропадського.

Був убитий солдатнею Муравйова після захоплення Києва більшовиками. Генерала та кількох його офіцерів розстріляли на території тодішнього Олексіївського інженерного училища. Зараз – це ліцей імені Богуна." - написав Роман Кулик

Година папуги. «Золотий вересень»

«Ось два пістолети. Коли увірвуться українські бандити, ти застрелиш дітей, а потім застрелишся сама! Пам’ятай: у тебе мають лишитися три набої!» — останню розмову батька і мами семирічний Адам підслухав випадково.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.