В Росії не впізнали Гітлера без вусів і сприйняли за героя війни

Відповідальні за конфуз перепросили і зізнались, що просто не впізнали фюрера.

В рамках проєкту "Імена героїв" Челябінський ТРЦ показав відредагований чорно-білий знімок фюрера Третього Райху Адольфа Гітлера, але підписав його як героя війни Володимира Володимировича Суміна, повідомляє ТСН із посиланням на "Ехо Москвы".

 

Видання зазначає, що начальник відділу маркетингу челябінського торгово-розважального центру "Космос" Ільдар Ярулін пояснив, що раніше фотографію їм надіслали електронною поштою, невідомий користувач представив його як свого діда і додав: "У 1942 році вирушив на фронт, воював під Курськом і під Москвою. У 1945 помер у Вісло-Одерської операції".

 

Чоловік додав, що їхні SMM-фахівці прогледіли фюрера, і фотографія була викладена в спільноті, що заборонена в Україні - "ВКонтакте", з підписом: "Нехай місто знає своїх героїв!". Через неуважність СММника позбавили премії.

Організатори проєкту "Імена героїв" перепросили у інших передплатників спільноти.

"Зізнаємося: ми просто не вірили, що з цієї священної теми у кого підніметься рука пожартувати, і що хтось надішле нам історію не про свого предка. Саме з цієї причини ми недогледіли чи не перевірили – повірили людям", - написали вони в соціальній мережі.

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.