Українці вважають СРСР і Німеччину винними у Другій світовій війни. ОПИТУВАННЯ

Із твердженням, що СРСР разом із Німеччиною відповідальні за початок Другої світової війни, погоджуються 56% українців.

Про це повідомляє Українська правда із посиланням на опитування Фонду "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва

 

Деталі: При цьому на Заході з цим твердженням погоджуються 63%, а на Сході – 44%.

Не погоджуються із цим 24% і ще 20% не визначилися.

Крім того, згідно з дослідженням, 39% українців підтримують відзначення в Україні обох дат: Дня пам'яті та примирення – 8 травня та Дня перемоги – 9 травня.

На думку 32% громадян, відзначати варто лише День Перемоги 9 травня.

14% вважають, що варто відзначати лише День пам'яті та примирення 8 травня, а ще для 9% це питання байдуже.

 

Близько 52% громадян дотримуються радянської інтерпретації, що День перемоги – це передусім відзначення перемоги радянського народу у "Великій Вітчизняній війні".

32% розуміють цю дату як день відзначення перемоги антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні та внеску у неї українського народу.

Для 6% цей день є просто додатковим вихідним.

 

61% українців не підтримують ідею участі українських політиків у заходах з нагоди Дня Перемоги у Москві, підтримують – 21%, ще 18% не визначилися.

Найменше таку ідею підтримують на Заході та в Центрі – 12% та 18% відповідно. На Сході та Півдні по 29% прихильників такого теоретичного візиту, але все ж більшість у цих регіонах (близько 50%) проти такої ідеї.

 

Опитування проведене спільно з Київським міжнародним інститутом соціології з 17 по 22 квітня в усіх регіонах України за винятком Криму та окупованих територій Донецької та Луганської областей. Дослідження проводилося шляхом телефонних інтерв'ю.

Статистична похибка вибірки не перевищує 2,2%.

Фінансування опитування здійснене в рамках проекту МАТРА посольства Королівства Нідерландів.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.