На Львівщині понівечили середньовічне городище

У Львівській області біля середньовічного Стільського городища встановили скульптуру Богоматері, чим змінили його унікальний вигляд.

Про це повідомили у ФБ-пабліку "Львівське Опілля", передає ЛБ.

 

"У селі Дуброва впритул до Стільського городища майже два тижні тривають будівельні роботи – проводять масштабні насипи ґрунту і встановлюють фігуру Богоматері.

Роботи не є санкціонованими ні місцевою ОТГ, ані відповідальними за збереження історичної спадщини органами обласної влади", - повідомили активісти.

Проведені роботи вже змінили вигляд середньовічного городища VIII-X століття, яке є історико-культурним заповідником і пам'ятником археології національного значення.

"Ми здивовані, що органи, які повинні контролювати збереження пам'яток – не втрутилися впродовж двох тижнів і не реагують зараз. І вимагаємо розслідування, реакції і збереження унікального вигляду пам'ятника.

Ми не проти нових сакральних об'єктів, однак такі об'єкти не повинні знищувати історичну спадщину України", - йдеться в повідомленні.


ДОВІДКА. Стільське городище білих хорватів було відкрито в 70-х роках ХХ століття. У результаті археологічних досліджень було встановлено, що на порослому лісом плато, над селом у IX – початку XI століття існувало велике місто. Його населення могло сягати 40 тисяч осіб.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.