Кінопремія "Золота Дзига" оголосила переможців

Стрічка Антоніо Лукіча «Мої думки тихі» стала найкращим фільмом 2019 року. Премію глядацьких симпатій отримав фільм – «Крути 1918».

По три "Золоті Дзиги" зібрали фільми "Захар Беркут" і "Вулкан", повідомляє кореспондент Укрінформу.

 

Загалом список переможців виглядає так:

Найкращий фільм – "Мої думки тихі", режисер Антоніо Лукіч, продюсери Дмитро Суханов, Алла Біла

Почесна нагорода "За внесок у розвиток українського кінематографа" - народна артистка України Ада Роговцева

Премія глядацьких симпатій – "Крути 1918", режисер Олексій Шапарєв, продюсер Андрій Корнієнко

Найкращий документальний фільм – "Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго", режисер Надія Парфан, продюсер Ілля Гладштейн

Найкращий короткометражний ігровий фільм – "У нашій синагозі", режисер Іван Орленко.

Найкращий короткометражний анімаційний фільм – "Кохання", режисер Микита Лиськов, продюсер Андрій Границя

Відкриття року – Антоніо Лукіч, "Мої думки тихі"

Найкраща режисерська робота – Наріман Алієв, "Додому"

Найкраща жіноча роль – Ірма Вітовська, "Мої думки тихі"

Найкраща чоловіча роль – Ахтем Сеітаблаєв, "Додому"

Найкраща жіноча роль другого плану – Наталя Сумська, "Чорний ворон"

Найкраща чоловіча роль другого плану – Віктор Жданов, "Вулкан"

Найкраща операторська робота – Вадим Ільков, "Вулкан"

Найкраща робота художника-постановника – Владлен Одуденко, "Захар Беркут"

Найкращий сценарій – Антоніо Лукіч, Валерія Кальченко, "Мої думки тихі"

Найкраща пісня – "Мавка-Русалка", фрік-кабаре Dakh Daughters, "Гуцулка Ксеня"

Найкраща музика – Тимур Полянський, Dakh Daughters, "Гуцулка Ксеня"

Найкращий звук – Борис Петер, "Вулкан"

Найкращий монтаж – Тетяна Ходаківська, Володимир Запрягалов, "Фокстер і Макс"

Найкращі візуальні ефекти – Артем Сушильников, Дмитро Овчаренко, "Фокстер і Макс"

Найкращий грим – Алла Леонова, "Захар Беркут"

Найкращий дизайн костюмів – Антоніна Белінська, "Захар Беркут"


Церемонія вручення Четвертої Національної кінопремії "Золота Дзиґа" вперше проходила в онлайн-режимі. Номінантів і переможців оголошували у прямій трансляції.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.