Медведчук задекларував колекцію стародруків та ікон XVII століття

Проросійський політик Віктор Медведчук оприлюднив декларацію про доходи і майно за 2019 рік. У ній серед іншого вказано фрагмент Біблії Гутенберга

Біблія Гутенберга з колекції бібліотеки Ленокса у Нью-йорку
Біблія Гутенберга з колекції бібліотеки Ленокса у Нью-йорку

Про це повідомляє сайт Судовий репортер.

Останню виправлену декларацію Медведчук повісив у реєстрі НАЗК у неділю 24 травня, о 9.37 ранку.

Медведчук з дружиною задекларували колекції ікон, а також старовинні книги.

Список задекларованих книжок:

  • фрагмент Біблії Гутенберга, 1455 рік.
  • рукописне Євангеліє, XV століття
  • "Тріодь Постная", 1555 рік.
  • "Заблудівське Євангеліє", 1569 рік.
  • "Апостол" Івана Федорова, 1574 рік
  • "Венеціанський буквар", 1575 рік.
  • "Віленське Євангеліє", 1575 рік.
  • "Євангеліє Учительне", 1580 рік.
  • "Граматика" М. Смотрицького 1648 рік
  • "Вчення та хитрість ратного ладу" 1648 рік
  • "Укладення Олексія Михайловича" 1649 рік
  • "Опис України" Г. Боплана 1660 рік
  • "Синопсис" І. Гізеля 1680 рік
  • колекція книг XVII століття у кількості 48 одиниць
  • "Історіографія" 1722 року.
  • Монографія П. Шафірова "Які законні причини Петра 1 до війни зі шведами мав" 1722 рік
  • "Введення в історію Європейську"1723 рік
  • "Феатрон або ганьба історична" 1724 рік.
  • "Давня російська історія" М. Ломоносова 1766 рік
  • "Російська історія" Ф. Еміна 1767 рік.
  • "Ядро російської історії" А. Манкіева 1770 рік
  • "Коротка літопис Малої Росії" В. Рубан 1777 рік
  • "Записки щодо російської історії" Катерини II 1787 рік
  • "Записки про Малоросію її жителів і творах" Я. Маркович 1798 рік
  • "Енеїда" І. Котляревського 1798 рік
  • "Слово о полку Ігоревім" 1800 рік
  • колекція книг XVIII століття у кількості 1040 одиниць.
  • "Граматика малоросійського наріччя" Павловського 1818 рік.
  • "Короткий опис Києва" М. Бєлінського 1820 року.
  • "Руслан та Людмила" А. Пушкіна, 1820 рік.
  • "Євгеній Онєгін" 1825-1832 роки.
  • "Історія Пугачевского бунту" А Пушкіна 1834 рік
  • "Арабески" М. Гоголя 1835 року
  • "Вечори на хуторі поблизу Диканьки" М. Гоголя 1836 року
  • "Ревізор" М. Гоголя 1836 року
  • "Русалка Дністровая", 1837 рік.
  • "Мертві душі" М. Гоголя 1842 року
  • "Чигиринський Кобзар" Т. Шевченка 1844 рік
  • "Кобзар", Т. Шевченка 1860 року.
  • "Абетка Південноукраїнська" Т. Шевченка 1861 року
  • колекція книг ХІХ століття у кількості 3811 одиниць
  • "Біловезька пуща", 1903 року.
  • "Абетка в малюнках А.Бенуа", 1904 рік.
  • "Чотирнадцять малюнків української абетки", 1921 рік.
  • Колекція книг ХХ століття у кількості 2959 одиниці

Крім того, у Медведчука є колекція ікон XVII століття у кількості 2 одиниць, а також колекція ікон XVIII – ХІХ століття у кількості 115 одиниць, колекція ікон початку ХІХ – кінця ХХ століття у кількості 110 одиниць.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.