У Франції археологи виявили незвичайне жіноче поховання. ФОТО

Дослідники з Національного інституту археологічних досліджень Франції виявили незвичайне жіноче поховання на сході країни.

Про це повідомляє Укрінформ із посиланням на портал The History Blog.

 
ФОТО: The History Blog

"Археологи виявили пишне й багате жіноче поховання доби раннього залізного віку в містечку Сен-Вулбас на сході Франції", - йдеться у повідомленні.

 
ФОТО: The History Blog

Біля кісток літньої жінки знайшли також горщик. "Вона носила браслети на кожному зап'ясті, виготовлені з клею, зеленого скляного бісеру та дисків із мідного сплаву.

Пояс навколо її талії, ймовірно, зі шкіри, був прикритий напівсферичними шпильками з мідного сплаву і закріплений мідною пряжкою", - додали у повідомленні.

 
ФОТО: The History Blog

Вік цього поховання, на думку археологів, становить близько 2500 років.

 
ФОТО: The History Blog

Хоча ця гробниця просіла протягом століть, можна було відновити її первісну форму: прямокутна яма з тілом померлої в дерев'яній труні, яка була накрита 5 гладкими каменями.Збережені фрагменти дерева вказують, що труна була дубова.

 
ФОТО: The History Blog
 
ФОТО: The History Blog

Площа розкопок становить близького 1 гектара.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.