На Чернігівщині активісти відновили межі п'яти розораних курганів. ФОТО

На території курганного комплексу "Безводівка" в Ічнянському районі Чернігівщини активісти відновили межі п'яти розораних аграріями курганів.

Про це у Facebook повідомив голова громадського руху "Хранителі курганів" Олександр Кликавка, передає Укрінформ.

 

"Впродовж року на обсерваторії "Безводівка" було відновлено 5 курганів! П'ять історичних пам'яток повернуто українському народу. На мапі вони позначені оранжевими шпильками.

Коли я вперше познайомився з комплексом Безводівка, могил було 13. Тепер їх 18. Але ще 150 років тому їх було 30, тому роботи по відновленню історичної спадщини ще багато", - написав він.

 

Активіст подякував за співпрацю департаменту культури туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА, а також фермерським господарствам.

Кореспонденту Укрінформу він розповів, що відновити кургани вдалося завдяки інформаційній роботі у соцмережах, повідомленням у ЗМІ, проведеній у Чернігові пресконференції та залученню широкої громадськості до вирішення проблеми захисту пам'яток археології.

Численні заяви, що були надіслані в департамент культури, поліцію, обласну прокуратуру, та дзвінки на "гарячу" урядову лінію стимулювали місцеві фермерські господарства дотриматися вимог закону "Про охорону культурної спадщини" і повернути пам'ятки українському народу.

 

"Ми встановили на курганах виготовлені на спонсорські кошти інформаційні таблички та поставили кілька фотопасток для фіксації можливих правопорушень на пам'ятках", - зазначив Кликавка.

 

За його словами, плоскі поки що кургани засіяли травою, оборали колією, а деякі обсадили деревами. Наступним кроком стане їх реставрація – досипання землі та відновлення до рівня, описаного в документах XIX сторіччя. Це буде зроблено у тісній співпраці зі спеціалістами департаменту культури Чернігівської ОДА.


ДОВІДКА. Всеукраїнська спільнота "Хранителі курганів" утворилась у соцмережі довкола проєкту Кликавки "Обсерваторія "Безводівка". Мета активістів – сприяти збереженню древніх курганів, які останніми роками знищуються агровиробниками.

За інформацією фахівців обласного департаменту культури, на Чернігівщині налічується майже 9 тисяч об'єктів і пам'яток культурної спадщини. З них – близько 4,7 тис. – пам'ятки археології.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.