Вийшов офіційний трейлер фільму про українців-переможців Кубка Стенлі

Режисер Володимир Мула зняв документальний фільм «UKE» про легендарних зірок Національної хокейної ліги

У вузькій спортивній галузі - хокеї, існує традиція: заносити прізвища переможців Кубка Стенлі на сам трофей у вигляді інкрустацій. Аналіз переліків таких імен за понад 100 років дав несподіваний результат. Поруч з нащадками британців та французів, що заснували країни США та Канаду, великою за чисельністю йде національність UKE.

 

Прізвища гравців із українським корінням масово зафіксовані на кільцях срібного призу. Автори фільму взяли тріумфаторів різних епох з відверто українськими і відверто не українськими прізвищами. І як у лабораторії перевірили їхню кров на історичному аналізі. І це - абсолютно невідома історія хокейних легенд.

Герої фільму: Брюс Драйвер, Володимир Грецький, Джері Савчук, Джеф Чикрун, Еді Шах, Ерик Нестеренко, Іван Буцик, Іван Грецький, Келлі Груді, Кен Данейко, Орест Кіндрачук, Руслан Федотенко.

Автор сценарію: Микола Васильков, режисер монтажу: Андрій Луннік, оператори: Олег Шевчишин, Дмитро Шиповський, Олександр Терновий, Станіслав Ткачов, консультант: Євген Количев, генеральний продюсер та режисер-постановник: Володимир Мула.

Фільм знятий за підтримки Державного агентства України з питань кіно, Міністерства культури та інформаційної політики України, а також компанії Meest.

Запланована дата релізу - осінь 2020 року.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.