Спецпроект

Створено онлайн-ресурс свідчень про Голодомор

Національний музей Голодомору-геноциду створив сторінку «Свідчення» — єдиний онлайн-ресурс, де будуть зібрані свідчення про Голодомор 1932–1933 років

На сайті Національного музею Голодомору-геноциду появилась сторінка "Свідчення". Там будуть зібрані історії очевидців Голодомору 1932–1933 років та масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років.

"Історія кожної людини — унікальна, та всі вони розповідають правду про найбільші злочини совєтської влади" - підкреслюють в музеї.

Кожен користувач ресурсу може відшукати свідчення за місцем, часом, прізвищем або хештегом. 

Онлайн-ресурс містить відео- та аудіосвідчення, фото та оцифровані текстові спогади про Голодомор-геноцид і масові штучні голоди 1921-1923 та 1946-1947 рр. Вони упорядковані тематично та за адміністративно-територіальним  принципом.

 

Нині найбільш наповненим є розділ "Голодомор-геноцид 1932-1933 років". В його основі  матеріали, зібрані співробітниками  Музею Голодомору в рамках проєкту "Усна історія Голодомору". Під час реалізації проєкту були записані аудіо- та відеосвідчення очевидців Голодомору з різних областей України.

На сайті також є свідчення із фондів музею, зібрані та передані до музею краєзнавцями, студентами, школярами, установами та організаціями.

Над підготовкою матеріалів для наповнення онлайн-ресурсу працювала не лише команда музею, а й волонтери.

Підписники сторінки Музею Голодомору, студенти Української академії лідерства, а також Українська Волонтерська Служба підтримали проєкт, допомагаючи оцифровувати свідчення. Робота над проєктом триває. Кожен може долучитися до подальшої роботи, написавши на пошту memoholodpress@gmail.com.

Сьогодні сторінка "Свідчення" містить 250 історій.  Щомісяця ресурс наповнюватиметься новими спогадами свідків і новими позначками на карті України. Щоб долучитися до наповнення сторінки, українці можуть передати до музею родинні історії, фото або контакти свідків Голодомору та масових штучних голодів.

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.