В'ятрович дав ДБР свідчення про форум пам'яті жертв Голодомору

Колишній голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович дав свідчення у Державному бюро розслідувань у справі щодо коштів, витрачених на проведення у 2018 році Міжнародного форуму пам'яті жертв Голодомору

Колишній голова Українського інституту національної пам'яті, народний депутат Володимир В'ятрович дав свідчення у Державному бюро розслідувань як свідок у справі щодо коштів, витрачених на проведення у 2018 році Міжнародного форуму пам'яті жертв Голодомору.

 

"Я сподіваюся, що мої достатньо виразні свідчення дали зрозуміти, що справи як такої не існує. Підстав для того, щоб проводити цю справу взагалі немає. Ці кілька десятків сторінок, які були в слідчого, що проводив допит, зібрані станом на тепер, – це, на жаль, дарма витрачений його час, тому що він, виявляється, займається цим декілька місяців.

І зараз цей допит – трохи більше години – це так само, на жаль, витрачений мій час. Я сподіваюся, що і я, і пан слідчий матимемо можливість використовувати свій час більш ефективно і раціонально на благо України...

Я наголошував на тому, що форум відбувався на виконання указу президента від 2016 року, на виконання відповідного розпорядження Кабінету міністрів 2017 року, наказів Українського інституту національної пам'яті. Це був ювілейний захід до 85-их роковин Голодомору, в якому взяло участь близько 700 людей, з них десятки людей – відомі дослідники з-за кордону".

Виконувач обов'язків керівника управління з організації досудових розслідувань Головного слідчого управління ДБР Микола Арманов у коментарі Радіо Свобода заявив: "На допиті, зокрема, ставилися питання фінансового характеру, проте ексголова УІНП повідомив, що нічого з цього приводу не пам'ятає... Не виключено ще одного допиту, якщо буде необхідність, можливо, і не буде необхідності, але це вже в компетенції слідчого".

В'ятрович не бачить підстав для повторного допиту.

У Facebook він також написав: "Проінформував слідчого для чого і як ми організували міжнародний форум пам'яті жертв Голодомору. Певен, що наданої інформації має бути досить, аби закрити цю безглузду справу і не витрачати ані мого часу, ані коштів і часу Державного бюро розслідувань".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.