Отрута у помсту за знесений пам'ятник Конєву

До Чехії прибув росіянин, щоби помститись меру району Прага 6 Ондржею Коларжу за знесений памʼятник Конєву

Три тижні тому до аеропорту Вацлава Гавела у Празі з Росії прибув чоловік з російським дипломатичним паспортом. На нього чекала машина посольства Росії.

Сайт Respect стверджує, що у чоловіка був портфель зі смертельною дозою рицину. Отрута призначалась для трьох чеських політиків.

Метою російського агента був міський голова Праги 6 Ондржей Коларж, який зніс памʼятник Івану Конєву. Іншою жертвою мав стати міський голова Праги Зденєк Гріб, який перейменував площу перед російським посольством на честь Бориса Нємцова.

Обидва чоловіки отримали цілий день захисту після приїзду зазначеного мандрівника.

Ще один політик, якому загрожувала небезпека – мер празького району Ржепорʼє Павел Новотни, відомий критикою російського режиму.

Усім надана державна охорона.

 
Фото: радіо свобода

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.