60 протоколів про ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи доступні онлайн

Центр досліджень визвольного руху спільно з Галузевим державним архівом Служби безпеки України публікує на сайті Е-архіву оцифровані примірники Протоколів засідань Оперативної групи бюро Київського міського комітету КПУ

Оперативна група бюро Київського міського комітету КПУ була створена на початку травня 1986 року. Вона займалася питаннями, пов'язаними з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. 

Головне завдання Групи — вирішувати питання функціонування соціальної і транспортної інфраструктури у межах міста Києва та Київської області. А саме: 

  • створювати контрольно-пропускні пункти на в'їздах до Києва;
  • формувати Штаби Цивільної оборони; 
  • контролювати дезінфекцію міст та проведення дозиметричного контролю; 
  • перевіряти виробничі приміщення і навчальні заклади; 
  • контролювати якість продукції на ярмарках; 
  • забезпечувати евакуацію, розміщення та забезпечення населення житлом і роботою; 
  • забезпечувати дезактивацію територій та техніки, що була задіяна для ліквідації наслідків.

Наприклад, одним із розпоряджень у протоколі №3 від 7 травня 1986 року Оперативна група вимагала: "категорично заборонити сушку білизни на відкритому повітрі. Посилити контроль за дотриманням даної вимоги". А в протоколі №2 засідання Оперативної групи бюро Київського міського комітету КПУ від 6 травня 1986 року була пропозиція: "дозволити у торговельній мережі продаж червоного вина і забезпечити додаткове отримання з відповідних фондів". 

Денис Пасічник, координатор Електронного архіву, пояснює: "Документи містять інформацію про діяльність партійного керівництва Київської міської ради в умовах техногенної та екологічної катастрофи. Дають можливість дізнатися, які методи застосувала місцева влада для боротьби з наслідками аварії".

Колекцію документів можна проглянути за посиланням.

Частина оцифрованих матеріалів раніше була опублікована у збірнику документів  "Чорнобильське досьє КҐБ". Книгу можна завантажити за посиланням.

Також на сайті Електронного архіву доступна до перегляду колекція документів про причини, перебіг та наслідки катастрофи "Чорнобильська трагедія — злочин радянської влади", оприлюднена у 2016 році.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.