Знайти корабель Шеклтона, що затонув 105 років тому. Це реально?

Щоб знайти легендарне судно "Ендюренс" дослідника Антарктики Ернеста Шеклтона треба докласти справді титанічних зусиль.

Такого висновку дійшли вчені, яким минулого року так і не вдалося розшукати корабель, що затонув на 3-кілометровій глибині у Морі Ведделла у 1915 році, пише Джонатан Амос, науковий кореспондент ВВС.

Невдача експедиції Шеклтона на кораблі
Невдача експедиції Шеклтона на кораблі "Ендюренс" стала однією з останніх подорожей "героїчної епохи" дослідження Антрактики
ФОТО: F.HURLEY/SPRI

За словами дослідників, морська крига над тим місцем майже завжди дуже товста й інтенсивно рухається.

А це означає, що експедиціям важко навіть дістатися тієї локації, щоб просто почати пошуки.

Експедиція у Море Ведделла-2019 змогла це зробити напрочуд легко й швидко запустила підводний дрон (AUV) для вивчення океанічного дна з дослідницького судна "Агульяс-2" (SA Agulhas II).

Але через 20 годин після початку місії з апаратом назавжди втратили зв'язок.

Що насправді побачив дрон на дні, ми вже ніколи не дізнаємося.

Автономний підводний дрон мав дослідити дно, де можуть знаходитися рештки
Автономний підводний дрон мав дослідити дно, де можуть знаходитися рештки "Ендюренс". Але апарат загубився під кригою
ФОТО: J.DOWDESWELL/SPRI

Наступ льоду змусив команду кинути свій апарат й забиратися з неспокійної місцевості.

Експедиція склала детальний опис умов у тому жорстокому регіоні Антарктики та список порад всім, хто ще спробує шукати полярне судно Шеклтона.

"Щоб нарешті знайти "Ендюранс" на дні потрібна сприятлива льодова обстановка у центрально-західному Морі Ведделла, зокрема широкі ділянки з відкритою водою", - пояснює доктор Крістін Бечелор з кембріджського Інституту полярних досліджень Скотта ( SPRI).

"До того ж, можуть знадобитися два судна, щоб проходити кригу й запускати та підіймати з-під льоду дрони", - додає вона у розмові з BBC News.

Регіон пошуків
Регіон пошуків

Історія Шеклтона – одна з найнеймовірніших подорожей "героїчної епохи" дослідження Антарктики.

Його затертий кригою корабель "Ендюранс" ("Endurance", з англійської "Витривалий") більше 10 місяців дрейфував у Морі Ведделла, поки остаточно не був роздавлений льодом і не зник у глибинах.

Те, як Ернест Шекелтон разом з командою змогли врятуватися пішки по кризі, а потім на шлюпках, стало легендою.

Місце, де саме затонуло судно "Ендюренс", добре відоме – капітан Френк Ворслі записав його координати за допомогою секстанта і теодоліта.

Однак дістатися цієї частини Моря Ведделла на схід від Шельфового льодовика Ларсена, що на Антарктичному півострові, надзвичайно непросто, навіть для сучасних криголамів.

Експедиція 2019 року використовувала супутникові знімки, щоб вивчити скупчення льоду у цій місцевості від 2002 року і по сьогодні.

Дослідницьке судно Agulhas II. Минуролічна невдача показала, що у майбутньому навіть одного потужного криголаму може бути замало для пошуків
Дослідницьке судно Agulhas II. Минуролічна невдача показала, що у майбутньому навіть одного потужного криголаму може бути замало для пошуків
ФОТО: J.DOWDESWELL/SPRI

14 з 18 років льодова ситуація тут була "погана" - це означає, що до найближчої відкритої води могло бути 200 км чи більше.

Одним з "гарних" років був 2002, коли німецьке дослідницьке судно Polarstern змогло підійти дуже близько до місця пошуків й трохи вивчити дно ехолотом.

Якість отриманої тоді мапи морського дна не була достатньою, щоб точно встановити місце, де перебуває "Ендюранс", однак вона все одно дала змогу зрозуміти рельєф підводної місцевості та зробити припущення про стан уламків.

Судно, ймовірно, лежить на пласкій ділянці, де не відбувається сильна ерозія чи підводні зсуви. Осаду там також, схоже, не багато – менше 1 мм на рік.

 

"Ендюранс" перед тим, як піти на дно
ФОТО: RGS

"Тож судно не буде вкрите осадом", - відзначає професор Джуліан Доудсвелл, керівник Інституту полярних досліджень Скотта у Кембриджі.

"Його не пошкодило щось ззовні. І на глибині 3 км воно нижче від будь-яких айсбергів. Тож з точки зору криги чи геофізичних пошкоджень - "Ендюранс" має бути цілим", - додає професор.

Всі ці дані мають стати у нагоді для майбутніх спроб знайти одне з найбільш славетних затонулих суден.

"Ендюренс" точно у топі списку цілей для Девіда Мірнса, всесвітньо відомого шукача загублених кораблів.

"Це сором, що пошуки у 2019 році не змогли знайти "Ендюренс", адже у них була найкраща льодова обстановка за останні 17 років", - вважає Мірнс.

"Це підтверджує мої давні аргументи про те, що експедиція з одним кораблем надто ризикована, навіть за умови гарної льодової ситуації. Й знайти "Ендюренс" допоможе інший підхід", - пояснює він BBC News.

А професор Джуліан Доудсвелл сумнівається у тому, що хтось профінансує пошукову місію з однією єдиною ціллю знайти "Ендюренс".

Він вважає, що всі наступні спроби будуть частиною ширших наукових експедицій у цей регіон – як, наприклад, той самий минулорічний проект, що мав головну задачу дослідити танення льодовика Ларсена.

"Так, вам треба будуть AUV та інші дрони, щоб вести пошуки і фотографувати місце кораблетрощі. Але ж ці апарати, які є "витворами мистецтва", дають чудові можливості для науки.

Ми б не зробили стільки наукових досліджень, без цієї апаратури – а ми б не мали її на борту, якби не пошуки "Ендюренс Шеклтона. Тож це був баланс між наукою та пошуками", - резюмує професор.

Свій звіт про експедицію у Море Ведделла дослідники опублікували у журналі Antarctic Science.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.