Полтавський історик уклав словник із тлумаченнями до "Енеїди" Котляревського

Історик Борис Тристанов створив словник застарілих та маловживаних слів з "Енеїди" Івана Котляревського.

Працював над словником 3 місяці. Використав близько 20 джерел, повідомляє "Суспільне".

 

Праця має 3 тис. статей та 300 коментарів до строф й рядків поеми Івана Котляревського.

"Це застарілі слова і маловживані слова, які зараз майже не зустрічаються. Є кілька значень слів. І в одній строфі це значення все пояснює, а в іншій – слово взагалі має інше значення", - розповів історик.

Він вирішив укласти словник, коли не знайшов жодного повного зібрання коментарів до поеми.

"Енеїду" востаннє я читав іще в школі. Років 49 тому. До неї не повертався, а тут – повернувся. Мені стало ясно, що дуже багато слів, не скажу, що половина, але багато, які мені незрозумілі. Хоча я й багато працював із історичними джерелами", - каже Тристанов.

Наприклад, "Лавися в німецькім фуркальці була". Словник української мови дає, що "фуркальце" – це "дзиґа". Ви ж не зрозумієте, як Лавися може на себе дзиґу натягнути. Словник у виданні 1842 року фуркальце подає як фуро. Це запозичення із французької мови у російській. І там фуро – це вузьке платтячко", - розповів історик.

 

Словник опублікували в інтернеті. Статті зі значеннями слів мають гіперпосилання на місце у тексті.

"В "Енеїді" є так звані сталі вирази. Це рядки вставлені, їх потрібно розшифрувати і сказати, яке цей вираз має значення. Слова вам зрозумілі, а у виразі – може бути дуже багато значень", - каже упорядник словника.

7 виразів не вдалося розтлумачити.

"Хвіст з прикладом", наприклад. Це Котляревський описує Каміллу. Що таке "хвіст з прикладом"? Що таке "приклад" всім зрозуміло, дуже багато значень", - повідомив історик.

В словнику упорядник зібрав понад 1,5 тис. ілюстрацій, які публікували у виданнях "Енеїди".

"Виявилося, що всі ці видання є в Полтаві. Крім одного, це видання 1931 року з ілюстраціями Миколи Алексєєва. Їх я замовляв у Львові", - розповів Борис Тристанов.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.