Страшна помста: В Москві станцію метро "Празька" хочуть перейменувати на "Маршала Конєва"

В Росії починається хвиля перейменувань усього «Празького» і «Чеського»

Громадська рада у Міністерстві оборони Росії запропонувала перейментувати московську станцію метро "Празька" на "Маршала Конєва" на тлі дипломатичної суперечки між Росією і Чехією довкола знесення пам'ятника радянському маршалу в Празі. Про це повідомляє Радіо Свобода з посиланням на російські державні ЗМІ

Пропозиція уже надіслана міністру оборони РФ.

 

У раді вважають, що такий крок має стати відповіддю на дії празької влади.

Рада надіслала відповідного листа міністрові оборони Росії Сергію Шойгу.

Голова громадської ради Павло Гусєв заявив: "Громадська рада при Міноборони висунув пропозицію для керівництва міністерства перейменувати станцію метро" Празька "в станцію" Маршала Конєва ". У Празі станція метро "Московська" була перейменована. Я вважаю, що ми не повинні забувати про це. І також ми повинні зберегти пам'ять про нашого маршала"

Подібна ініціатива пролунала також в Тюмені. Місцевий депутат-комуніст на фоні античеської істерії в Росії хоче перейменувати вулицю Празьку іменем маршала Конєва.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.