Спецпроект

Експосол Канади в Україні увійшов до складу Ради директорів українського центру в Торонто

Канадський дипломат українського походження, Надзвичайний і Повноважний Посол Канади в Україні (2014-2019 рр.) Роман Ващук увійшов до складу Ради директорів Українсько-канадського дослідчо-документаційного центру.

Про це повідомляє Укрінформ.

"Рада директорів, адміністрація та волонтери Українсько-канадського дослідчо-документаційного центру із задоволенням вітають пана Романа Ващука - експосла Канади в Україні - у лавах Ради директорів УКДДЦ", - йдеться у дописі.

Як зазначається, в центрі сподіваються "на продуктивну співпрацю в діяльності щодо збереження минулого для наступних поколінь".

Українсько-канадський дослідчо-документаційний центр (The Ukrainian Canadian Research & Documentation Centre, UCRDC) - це громадський центр, який збирає, каталогізує та зберігає матеріали, що відзеркалюють історію, культуру та внесок українців у всьому світі, зазначається на сторінці УКДДЦ у Facebook.

Роман Ващук
Роман Ващук

Центр  функціонує як місце розташування ресурсів, де зберігаються архіви, невелика бібліотека, усні історії (як в аудіо-, так і у відеоформаті), фотографії, спогади, особисті архіви тощо.

УКДДЦ створює документальні фільми (зокрема, стрічка "Між Гітлером та Сталіним" 2003 р.), готує навчальні матеріали, спонсорує лекції, конференції та виставки на різні теми, пов'язані з українською тематикою.

Великим здобутком УКДДЦ є кінофільм "Врожай відчаю", котрий отримав нагороди та відзнаки на різних фестивалях.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.