Влада скоротила видатки на інфраструктуру пам’яті

Музей Революції Гідності, Музей Голодомору-геноциду, Архів національної пам’яті залишились без належного фінансування

13 березня на позачерговому засіданні Верховна Рада ухвалила зміни до бюджету на 2020 рік.

Загальний обсяг фінансування на культуру нині становить 8,2 млрд грн із запланованих 15,4 млрд грн, тобто скоротили майже вдвічі –  на 7,2 млрд грн.

У першому проєкті секвестру бюджету взагалі планувалося скоротити видатки у цій сфері до 90%за рахунок зменшення бюджетів Українського інституту національної пам'яті, Українського інституту книги, Українського культурного фонду, Державного агентства України з питань кіно.

В оновленому бюджеті зі статті на будівництво двох музеїв – Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності та Національного музею Голодомору-геноциду зрізали 454 млн грн, а це 82% запланованого фінансування. Залишили 100 млн грн. Однак незрозуміло, яким чином ці кошти буде розподілено.

Скоротили видатки й щодо програми "Заходи з реалізації державної політики у сфері відновлення та збереження національної пам'яті, забезпечення діяльності Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності та Галузевого державного архіву Українського інституту національної пам'яті".

Тут було заплановано 96,9 млн грн. Зняли 61,7 млн грн, із них 58,0 млн грн –  на створення Галузевого державного архіву Інституту національної пам'яті, що мав стати найбільшим у Європі архівом репресивних органів, решта – це заходи Інституту та Музею. 

 

"Хто контролює минуле, той контролює майбутнє, а хто контролює сучасність, той всевладний над минувшиною" – суть цих рядків із відомої антиутопії "1984" Джорджа Орвелла, вочевидь, дуже добре усвідомлюють автори змін до бюджету, зменшуючи фінансування Українського інституту національної пам'яті на 50%, а Національного музею Революції Гідності – на 87%, натомість збільшуючи бюджет Міністерства внутрішніх справ майже до 100 млрд грн.

Ануляція запланованих коштів на спорудження Меморіалу Героїв Небесної Сотні та Музею Революції Гідності – очевидна загроза подальшій динамічній розбудові цього унікального майданчика національної пам'яті, патріотичного виховання й демократичного розвитку, загроза утвердженню подвигу Героїв Небесної Сотні та громадянського суспільства, історичного значення Євромайдану", – переконаний Ігор Пошивайло, директор Національного музею Революції Гідності.

Ігор Пошивайло, директор Національного музею Революції Гідності
Ігор Пошивайло, директор Національного музею Революції Гідності

Після завершення карантину Міністерство культури та інформаційної політики сподівається відновити видатки на сферу культури та інформаційної політики. Про це йдеться у їхньому повідомленні на офіційному сайті.

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.