В архівах виявили невідомі вірші Максима Рильського

19 березня класику української літератури Максиму Рильському виповнилося 125 років. З нагоди ювілею академічний журнал «Слово і Час» опублікував сенсаційну знахідку — два невідомі вірші поета та чотири його листи до різних адресатів, що так само становлять надзвичайну цінність для істориків літератури.

Про це повідомляє ЛітАкцент.

 

Обидва вірші — дружні послання Рильського до його друга і літературного побратима-неокласика Миколи Зерова. Цікаво, що це не автографи Рильського, а рукописні копії, які зробив якраз адресат віршів — сам Зеров.

Дружній характер стосунків двох поетів засвідчує і тон одного з віршів, написаного 22 травня — на Весняного Миколи. Рильський бажає товаришеві такого:


Ширяй же! На письменних розбишак

Згори дивись… Висміюй плем'я враже…

А решту вже нехай тобі коньяк

Словами виразнішими докаже.


Нове в епістолярії Рильського — це два листи до російського письменника, "колишньої зірки футуризму", як називав його сам Рильський, Олексія Кручоних та листовний діалог із Михайлом Рудницьким (крім двох відомих і чотирьох новизнайдених листів Рильського до Рудницького, опубліковано й відповіді Рудницького на них).

Листи зацікавлять також перекладознавців і лінгвістів висловленими в них думками й зауваженнями відомих літераторів. Виявляється, нашим нібито цьогочасним суперечкам уже багато років, скажімо, Рильський пише Рудницькому: "їй-Богу, "галицька" небезпека ніяк не більша, як небезпека суцільного калькування з російської мови!"

Листи розшукав у різних архівах України й Росії та супроводив докладним науковим коментарем і короткою посутньою передмовою літературознавець Богдан Цимбал.

На сайті "Слово і Час" представлено повнотекстову версію № 2 журналу. Прочитати публікацію новознайдених віршів і листів Максима Рильського можна тут на с. 92–106.

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.