В Аргентині знайшли список із 12 тис. нацистів, що жили в країні

В Аргентині знайшли документи з іменами 12 тисяч нацистів, які мешкали у цій південноамериканській країні у 1930-х роках. У багатьох із них були відкриті рахунки в швейцарському банку.

Про це повідомляє ВВС. України.

 
ФОТО: WIESENTHAL.COM

Про знахідку повідомив Центр Симона Розенталя, який спеціалізується на розслідуванні злочинів та пошуку нацистів.

Представники центру вже звернулися до керівництва банку Credit Suisse з проханням надати інформацію про рахунки, відкриті в банку Schweizerische Kreditanstalt – це стара назва Credit Suisse.

"Ми вважаємо, що на цих рахунках зберігаються грошові кошти, викрадені нацистами в євреїв", - йдеться у повідомленні центру.

Документи, про які йде мова, нещодавно були знайдені в одному з приміщень колишнього штабу нацистів в Буенос-Айресі.

Нацистська Німеччина почала привласнювати власність євреїв у 1930-х роках, у 1940-х значну її кількість викрали.

До, під час і після Другої світової війни кілька південноамериканських країн, включаючи Аргентину, були надійними притулками для нацистів, оскільки при владі в них перебували військові диктатори, лояльні до нацистської Німеччини.

Одним із найвідоміших нацистів, що переховувалися в Аргентині, є Адольф Ейхман, завідувач відділу гестапо, який відповідав за "остаточне вирішення єврейського питання". Після війни він втік до Аргентини й тривалий час жив там під несправжнім іменем.

У 1960 році його викрали ізраїльські спецслужби, і у 1962-му, після гучного судового процесу в Ізраїлі, Ейхмана стратили через повішання.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.