Прощання із соціологинею Іриною Бекешкіною

Поховання Ірини Бекешкіної, відомої соціологині, директорки Фонду «Демократичні ініціативи», старшої наукової співробітниці Інституту соціології НАН України Ірини, відбудеться у вівторок, 24 березня, о 12:00 на Байковому цвинтарі (вул. Байкова, 16, Київський крематорій, зал «Великий» («Ракушка»).

Про це йдеться на сторінці Фонду.

 

У зв'язку з карантинними заходами, близькі та рідні не організовуватимуть масового, публічного прощання.

Всім, хто хоче віддати шану видатній українці, просять висловлювати свої співчуття у стрічці прощання на нашій сторінці Фонду у Facebook, під матеріалом, який буде розміщено завтра з початком церемонії поховання, о 12:00, та надсилати квіти за адресою: вул. Байкова, 16 до 12:00.

Прохання ритуальної служби – не надсилати вінків, а тільки корзини з живих квітів.

Фонд звертається до всіх, хто все ж хоче прийти і попрощатися з Іриною Бекешкіною, "будьте обережні, не наражайте на небезпеку занедужати себе і своїх рідних. Бережімо себе!"

"Заходи зі вшанування пам'яті Ірини Бекешкіної ми обов'язково проведемо по закінченні карантину" - йдеться у повідомленні Фонду.


Контактні особи: Юрій Горбань – 0503117181, Світлана Барбелюк – 0504463859.


Нагадуємо, що 21 березня у віці 68 років померла відома українська соціологиня Ірина Бекешкіна, громадська діячка, експертка, спеціалістка в галузі політичної та електоральної соціології.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.