In memoriam. Померла відома соціологиня Ірина Бекешкіна

У віці 68 років померла відома українська соціологиня Ірина Бекешкіна, громадська діячка, експертка, спеціалістка в галузі політичної та електоральної соціології.

Про це в суботу, 21 березня, повідомила "Новинарня" із посиланням на Фонд "Демократичні ініціативи", який очолювала Ірина Еріківна.

 

"Велике горе спіткало наш Фонд, наше громадянське суспільство, нашу країну.

Передчасно пішла з життя Ірина Бекешкіна – відома українська соціологиня, директорка Фонду "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва, старший науковий співробітник Інституту соціології НАН України, одна із найавторитетніших науковців, людина, яка щиро любила свій народ та Україну", – ідеться в повідомленні.

Ірина Бекешкіна була символом об'єктивної української соціології, зробила вагомий внесок у розбудову демократії та громадянського суспільства в Україні.

"Вона до останнього дня була з нами і проводила опитування, заходи, була переповнена новими ідеями та планами. Для нас це дуже велика втрата, яку важко прийняти й усвідомити", – зазначили в фонді, висловивши співчуття близьким та рідними покійної.


Біографія

Ірина Бекешкіна народилася 4 лютого 1952 року в місті Івдель, Свердловська область РФ. Закінчила філософський факультет Київського університету імені Т. Шевченка, аспірантуру Інституту філософії АН УРСР.

Кандидат філософських наук.

Працювала науковим редактором журналу "Філософська думка", молодшим і старшим науковим співробітником Інституту філософії АН УРСР.

З 1991 року — науковий співробітник Інституту соціології НАН України.

Із 1996 року — заступник директора (надалі директор) Фонду "Демократичні ініціативи", з 2001 року — його науковий керівник.

Науковий редактор бюлетеню "Політичний портрет України" фонду "Демократичні ініціативи".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.