Китайські вчені виявили згадки про епідемії 3000-річної давності

Дослідники виявили на кістяних артефактах опис епідемій, що існували в давні часи і способи боротьби з ними.

Фахівці Комітету галузевих відділень Академії суспільних наук Китаю заявили про цікаве відкриття, повідомляє Урядовий кур'єр.

 

Йдеться про тексти "цзягувень", які є одними з найстаріших зразків китайської писемності. Записи на черепашачих панцирах і кістках, вчені вперше виявили в 1899 році під час розкопок руїн столиці династії Шан-Інь.

Сучасні вчені змогли розгадати письмена, з яких стало зрозуміло, що в ту пору для боротьби з епідеміями широко використовувалися чаклунство і жертвопринесення.

Однак описуються і протиепідемічні заходи стосовно державного та суспільного ладу.

У древніх текстах рекомендується ізолювати хворого і тільки потім приступати до лікування.

Також в ту пору вже створювалися спеціальні будинки для лікування.

На одній з кісток вчені виявили напис про епідемію хвороби, яка вразила і тодішнього правителя династії Шан-Інь. Було це три тисячі років тому, тому методи боротьби з епідемією передбачали жертвопринесення.

Але були і більш розумні заходи – наприклад, ізоляція хворих, а також організація спеціальних місць для лікування. Тобто, таке поняття, як карантин, існувало в Стародавньому Китаї вже 3000 років тому.

Фактично древні письмена повідомляють про карантинні заходи.

Крім того, на виявлених кістках для ворожіння, а також розписаних черепашачих панцирах вчені знайшли опис понад 50 видів різних захворювань.

Там же містився опис симптомів і їх осередки поширення.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.