У Шотландії натрапили на бункер "таємної армії" Черчилля. ФОТО

На півдні Шотландії під час санітарної вирубки дерев у лісі робітники виявили секретний бункер часів Другої світової війни.

Це був секретний притулок, повідомляє Газета.UA із посиланням на BBC News.

Світлина ілюстративна
Світлина ілюстративна
ФОТО: FLS/ALAN BRABY

Історики вважають, що це бункер використовувався в якості бази для одного з таємних допоміжних підрозділів, які називали "секретної армією Черчилля". Ці партизанські загони формували на випадок повномасштабного вторгнення Німеччини у Британію.

 
ФОТО: FLS/AOC ARCHAEOLOGY

У загони набирали місцевих жителів, які добре знали околиці. Вони мали проводити диверсії в тилу ворога.

"Це відкриття дає нам уявлення про один з найбільш секретних підрозділів, які діяли під час Другої світової війни. Такі бункери знаходять вкрай рідко, так як їх місце розташування завжди трималося в секреті. Більшість з них за минулі роки були загублені або поховані під землею", - каже археолог Метт Річі.

 
ФОТО: FLS/AOC ARCHAEOLOGY

Згідно з архівними даними, бункер був призначений для семи чоловік. Вони були озброєні револьверами, автоматами, снайперською гвинтівкою і вибухівкою. У самому бункері археологи нічого не знайшли.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.