У Британії пограбували галерею Оксфордського університету. ФОТО

Невідомі проникли в галерею Крайст-Черч при Оксфордському університеті й викрали три картини XVI і XVII століть. Сумарна вартість картин становить близько £ 10 мільйонів ($ 12,3 мільйона).

Про це повідомляє "Український дощ" із посиланням на The Guardian.

 

Зловмисники викрали полотна "Солдат верхи на коні" Антоніса Ван Дейка (1616), "Скелясте узбережжя" Сальватора Рози (кінець 1640-х років) і "Хлопчик П'є" Аннібале Карраччі (приблизно 1580 р.).

"Солдат верхи на коні" Антоніса Ван Дейка
Фото: Thames Valley Police / Christ Church Picture Gallery

Місцева поліція повідомляє, що викрадачів наразі не ідентифікували й не знайшли, тому правоохоронці просять усіх, хто володіє інформацією про картини, зв'язатися з ними.

The Guardian повідомляє, що 1765 року генерал Джон Гіз передав свою колекцію із 200 картин і двох тисяч малюнків коледжу Крайст-Черч, у якому колись навчався.

"Скелясте узбережжя" Сальватора Рози
Фото: Thames Valley Police / Christ Church Picture Gallery

Пожертвування дало змогу студентам коледжу ознайомлюватися з творами мистецтва без необхідності подорожувати в Італію чи відвідувати будинки багатих землевласників, де в той час зберігалася більша частина картин.

"Хлопчик П'є" Аннібале Карраччі
Фото: Thames Valley Police / Christ Church Picture Gallery

Крадіжка стала не першою сумною подією в коледжі протягом останнього часу. 14 березня працівники дізналися, що з винної колекції загадковим чином зникли дві пляшки вина вартістю в тисячу і дві тисячі фунтів.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.