Мінкульт вважає недоцільним передачу останків Миколи Кузнєцова у Росію

Міністерство культури, молоді та спорту України вважає недоцільною ексгумацію останків агента НКВД Миколи Кузнєцова та передачу їх у Росію. Родичі хочуть перепоховати агента у Єкатеринбурзі.

Про це йдеться у відповіді Мінкультури на офіційний лист Львівської міської ради, яку оприлюднив 10 березня заступник міського голови Львова з питань розвитку Андрій Москаленко, повідомляє Zaxid.net

Могила Миколи Кузнєцова у Львові
Могила Миколи Кузнєцова у Львові

У листі Мінкультури, зокрема, зазначається, що в умовах війни з Росією передача останків Миколи Кузнєцова може мати негативні наслідки.

"В умовах російсько-української війни, яка триває, будь-які офіційні контакти з державою-агресором, у тому числі пов'язані з історичним минулим, є небажаним, оскільки можуть мати негативні суспільно-політичні наслідки.

Тому розгляд питання ексгумації і передачі Російській Федерації останків Миколи Кузнєцова на даний час є недоцільним і передчасним", – йдеться в офіційному листі Міністерства культури.

 

Нагадуємо, що останки Кузнєцова планували передати його племінниці Маргариті Брюхановій. Родичі хочуть перепоховати агента НКВД у Єкатеринбурзі. Однак Львівська міська рада відмовилась віддавати родичам Кузнєцова його останки.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.