Звернення колективу історичного факультету КНУ ім. Шевченка щодо депутата Брагара

1 лютого до студії одного з телеканалів зателефонувала жінка і запитала політиків, як їй прожити на пенсію розміром у 2 тисячі гривень при високих цінах на комунальні послуги. Одним із гостей був нардеп від "Слуги народу" Євгеній Брагар. У відповідь на питання пенсіонерки він запропонував їй продати собаку "елітної породи" і спокійно заплатити за комуналку.

"Історична правда" публікує звернення колективу історичного факультету КНУ ім. Шевченка щодо депутата Брагара. Звернення розміщене на веб-сторінці факультету.

 

"Останніми днями в інформаційному просторі нашої держави не сходить з вуст обговорення одіозних висловлювань та дій колишнього аспіранта і випускника історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, народного депутата Євгена Брагара.

Чимало громадян справедливо обурюється з приводу того, "як така людина могла навчатися у провідному університеті", "як його виховували" тощо.

Не відкидаючи відповідальності за поведінку обраного народом представника найвищого законодавчого органу, підкреслюємо, що в університеті навчають всіх однаковим цінностям: любові до свого народу і країни, справедливості, зваженості й толерантності в діях та коректності у висловлюваннях.

Проте, на жаль, далеко не всі однаково засвоюють отриману науку. Хтось із випускників університету (як Василь Симоненко, В'ячеслав Чорновіл, Валерій Марченко та десятки інших) пішли на "ешафот" заради порятунку свого народу, а хтось служив та служить "іншим богам", сповідує протилежні ідеали.

На жаль, ми не завжди здатні проникнути в уми і душі наших діючих студентів, а, тим більше, колишніх вихованців. Не можемо відгородити їх від нездорових суспільно-політичних впливів, від глобального інформаційного простору.

Але ми можемо всіх твердо запевнити, що робитимемо все від нас залежне для того, аби патріотів і гідних громадян в Україні було якомога більше" - йдеться у зверненні.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.