Київ готовий прийняти на баланс Гостиний двір та Будинок Сікорського

Київ готовий прийняти Гостиний двір та Будинок Сікорського у власність громади міста і використовувати їх як заклади культури, публічні та музейні простори.

Таке рішення депутати Київради підтримали на засіданні, повідомляє пресслужба КМДА.

 

"Будинок Сікорського руйнується. І тільки ми, влада і громада Києва, можемо його врятувати. Сьогодні будівля перебуває на балансі Міністерства оборони. Така ж ситуація з Гостиним двором, що теж руйнується, і нічого там не відбувається. Хоча місто давно наполягає, щоб об'єкт передали нам на баланс.

Якщо це відбудеться зараз, то ми розпочнемо роботи і частково – перший поверх і зовнішній вигляд будівлі – зміняться вже до осені цього року. Зокрема, там можна облаштувати музейний простір", – сказав мер столиці Віталій Кличко.

Також міська рада схвалила готовність прийняти у власність міста Національний цирк України та спортивний комплекс "Атлет".

У рішенні, зокрема, зазначено, що після передачі Гостиного двору та трьох інших будівель у власність громади столиці, вони будуть використовуватися як заклади культури та спорту, громадські простори і не відчужуватимуться у приватну власність.

Міська влада готова реставрувати пам'ятки за рахунок київського бюджету. Але це можливо тільки після передачі об'єктів до комунальної власності.


Нагадуємо, що Київрада ще у 2017 році задекларувала ініціативу взяти на баланс міста визначні пам'ятки архітектури столиці – Гостиний двір та Будинок Сікорського. Адже протягом значного періоду вони перебувають в аварійному стані та потребують негайного проведення першочергових протиаварійних робіт з подальшою реставрацією.

У січні 2020 року Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України звернулося до міської влади щодо уточнення відомостей про цільове використання майна після передачі його у комунальну власність.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.