Виставка да Вінчі "перемогла" експозицію Пінзеля у Луврі

Популярність виставки Леонардо у паризькому Луврі побила рекорд тріумфальної експозиції "галицького Мікеланджело" Іоанна Пінзеля, що дебютувала в іменитому храмі мистецтва майже вісім років тому.

Про це повідомляє MercoPress.

 

"Прекрасно, що італійський художник епохи Відродження продовжує зачаровувати публіку. Пишаюся, що (Лувр) зібрав для виставки найбільшу кількість творів Леонардо та прийняв таку величезну та різноманітну кількість відвідувачів", - зазначив директор музею Жан-Люк Мартінес, звітуючи про рекордну кількість відвідувачів виставки Леонардо.

Популярність виставки в Луврі, приуроченої до 500-річчя від дня смерті Леонардо да Вінчі, виявилася рекордною за всю історію музею.

Подивитися на твори великого художника епохи Відродження прийшли майже 1,1 млн осіб. Виставка Леонардо да Вінчі була відкрита 104 дні, в середньому щоденний потік людей досягав 9783 осіб.

Широко відомо, що тріумфальна, перша в історії України, виставка "Скульптор бароко в Україні середини ХVІІІ століття: Іоанн Георг Пінзель", прем'єра якої відбулася 21 листопаді 2012 року, проходила у Парижі три місяці.

За цей час, за словами керівника відділу зв'язків із громадськістю та пресою Лувру Лоранс Руссель, її відвідало близько мільйона шанувальників. Тоді в експозиції були представлені 27 різьблених шедеврів "галицького Мікеланджело" з музеїв Львова, Тернополя та Івано-Франківська.

Два роки тому на виставку Ежена Делакруа до Лувру прийшли 540 тис. відвідувачів. Новий успіх музею його директор Жан-Люк Мартінес пояснив тим, що протягом 46 днів виставка була відкрита до пізнього вечора, чим скористалися 175 тис осіб.

Перед її закриттям експозиція була відкрита упродовж трьох ночей до восьмої ранку, в цей час її можна було відвідати безкоштовно.

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.