У Франції розгадали таємничі написи на скелі, яким 200 років. ФОТО

У регіоні Бретань, що на північному заході Франції, розгадали таємничі написи на прибережній скелі.

Про це пише ВВС.

 

Камінь висотою близько метра, вкритий написами, знайшли ще кілька років тому. Але розшифрувати, що там написано не могли.

Після того, як науковці зневірилися, представники місцевої влади оголосити конкурс і призначили винагороду.

 

І ось представники муніципалітету Плугастель оголосили про двох переможців, які розшифрували напис і розділять приз у дві тисячі євро.

З'ясувалось, що напис 230-річної давності пов'язаний з чиєїсь трагічною загибеллю. Обидві розшифровки не були ідентичними, але зміст послання був дуже схожий.

Переможці прийшли до висновку, що напис зробили в пам'ять про померлу людину.

Один з переможців, професор англійської мови і експерт з кельтської культури Ноель Рене Тудік, виходив з того, що автор послання розмовляв бретонською мовою XVIII століття і був напівписьменним.

Основна частина його перекладу звучить так: "Серж загинув, не маючи навичок веслування, коли вітер перевернув його човен".

Другу версію перекладу, яка перемогла, надіслали історик Роже Фаліго і художник Ален Робе. Вони теж вважають, що текст написаний бретонською мовою, але з домішками валлійської.

Їхній переклад звучить так: "Він був втіленням хоробрості і любові до життя. Десь на острові на нього напали, і він загинув".

Напис на камені знайшли кілька років тому в маленькій бухті на узбережжі Бретані. 20 загадкових рядків займають всю поверхню каменю.

Судячи з дат "1786" і "тисячі сімсот вісімдесят сім", напис зробили за кілька років до Французької революції. Поруч вигравіювані корабель і серце з хрестом.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.