Історик виклав онлайн архівні карти Хортиці, що дозволять продовжити дослідження острова. ФОТО

Запорізький історик В'ячеслав Зайцев описав та оприлюднив карти 1882 року з фондів Якова Новицького, які дозволять продовжити дослідження острова Хортиці та Великого Лугу.

Про це кореспондентові Укрінформу розповів сам Зайцев, який завідує інформаційно-видавничим відділом Національного заповідника Хортиця.

 

"Це чотири карти з фондів Якова Павловича Новицького в Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім.Вернадського від 1882 року.

Багато курганів, які позначені на картах, вже щезли через господарську діяльність людини та не описані в науковій літературі. У Новицького вони всі позначені та описані", - говорить історик.

За словами Зайцева, на картах – фрагмент Великого Лугу з Хортицею та м.Олександрівськ (так називалося Запоріжжя), карта курганів та балок в районі с. Петро-Свистунового, карта порогу Вільного, карта о.Станового та Самарського ретраншементу.

 
 
 
 

У Національному заповіднику Хортиця вважають, що нова історична інформація, яку дають ці карти, може стати поштовхом для студентів-істориків та вчених для продовження досліджень Хортиці, Дніпровських порогів та Великого Лугу.


ДОВІДКА. Яків Новицький – археолог, історик, етнограф, краєзнавець, громадьский діяч. Він є організатором та першим директором краєзнавчого музею в м. Олександрівськ (Запоріжжя). На честь Новицького у Запоріжжі названа вулиця.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.