Дослідники виявили печеру із зображеннями звірів, яким 13 тис. років. ВІДЕО

Археологи виявили нові наскельні малюнки, яким близько 13 тис. років, у печері Фонт Мейджор, Іспанія.

Дослідники оглянули печеру після сильної повені, що відбулась у Каталонії в жовтні 2019-го. Малюнки знайти не очікували, натрапили на них випадково. Про відкриття оголосили не зразу, бо хотіли спочатку убезпечити і вивчити ділянку, повідомляє Газета.UA із посиланням на The Ancient Origins.

 

Всього знайшли близько 100 прикладів наскельного абстрактного живопису. Серед них близько 40 зображень тварин: оленів, конів, волів, що населяли цю частину Європи.

Демонструють лише частину із них. Археологи підкреслюють, що величезна кількість і якість малюнків означає, що це важливе відкриття і має неоціненне значення для історії.

Вважають, що колись печера була святинею або релігійним святилищем. Цілком імовірно, що тут проводили релігійні та інші церемонії. Твори мистецтва могли мати якесь магічне або духовне значення для людей кам'яного віку, які їх створили.

Малюнки зроблені на шарі м'якого піщаного грунту і навіть необережні дотики можуть їх зіпсувати. Археологи наголосили, що печера, імовірно, не буде доступною для публіки. Автономний уряд Каталонії оголосив її культурним надбанням і взяв під захист.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.