Археологи знайшли античні таблички, що використовувались у магічних цілях

30 свинцевих табличок із прокльонами були виявлені на дні прадавнього колодязя у афінському районі Керамікос.

Вчені з Німецького археологічного інституту, які проводили розкопки, запевняють, що колодязь використовувався місцевими жителями майже тисячу років, повідомляє видання Opinion.

 

Німецький археологічний інститут веде розкопки району Керамікос вже багато років. У 2011 році його співробітники почали проєкт із дослідження і картографування стародавніх колодязів, відтоді вони виявили вже понад 40 таких об'єктів.

Колодязь B34 був у дворі громадської лазні перед Дипілонськими воротами. Круглий стовбур колодязної свердловини був споруджений в 4 столітті до Р.Х.

Команді довелося залучити чотири водяні насоси, щоб очистити стовбур свердловини. Внизу вони виявили безліч предметів: глиняні лампи, бронзові монети, каструлі, посуд для пиття, посудини для змішування води і вина тощо.

Деякі органічні залишки також були збережені в заболоченому середовищі, зокрема персикові кісточки, гончарний скребок і невелика дерев'яна коробка.

Одним із найцікавіших відкриттів стали 30 свинцевих табличок. Такі таблички широко використовувалися в античному світі з магічними цілями.

Їх часто опускали в могили, зазвичай скрутивши в трубку, а іноді і проткнувши цвяхом, причому часто для цього воліли використовувати не простий цвях, а взятий із хреста розп'ятого злочинця.

На табличках писали тексти прокльонів на адресу кривдників, злодіїв, суперників у коханні, дуже часто адресатами ставали учасники судових процесів – представники протилежної сторони, їхні свідки, а іноді навіть судді. Таблички, присвячені судовим позовам, такі численні, що вони отримали особливу назву tabellae iudicariae.

Автори проклять бажали своїм ворогам смерті, хвороби, каліцтва, німоти, божевілля, різноманітних нещасть. Зустрічаються на табличках й інші тексти, які, навпаки, повинні були забезпечити автору любов певної людини.

Керівниця розкопок Ютта Строшек розповіла, що колодязі та священні водойми поряд із могилами служили місцем для розміщення таких табличок, оскільки вважалося, що так вони будуть доставлені підземним богам.

Стародавні греки вважали, що кидання прокляття в колодязь активує його.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.