На Львівщині обіцяють відреставрувати 16 пам'яток XVI – XIX ст.

Депутати Львівської обласної ради затвердили фінансування програми збереження культурної спадщини на 2020-й рік. На порятунок і реставрацію старовинної архітектури поточного року з обласного бюджету виділять 21 мільйон 200 тисяч гривень, і це – 7 відсотків від загального бюджету програми капітального будівництва в області.

Про це повідомляє видання "День".

 
Поморянський замок

Йдеться про фінансування відновлювальних робіт на 16 об'єктах. Серед них, такі знакові, як, приміром, Поморянський замок (XVI-XVII ст.), котрим опікувався світлої пам'яті академік, Герой України, директор Львівської галереї мистецтв Борис Возницький.

У списку на фінансування також палац у смт. Тартаків Сокальського району (XIX ст.), дзвіниця церкви Воздвиження Чесного Хреста у Дрогобичі (XVII ст.) і кілька дерев'яних церков, які є пам'ятками національного значення.

Зокрема, роботи планують розпочати у церквах Пресвятої Трійці (XVIII ст.) у с. Воля-Гомулецька Жовківського району, Пресвятої Богородиці у с. Заболотці на Бродівщині (XVIII ст.), с. Гостинцеве Мостиського району (XVII ст.) та Різдва Пресвятої Богородиці у с. Щирець Пустомитівського району (XVI ст.).

Реставрацію деяких храмів, приміром – собору Святого Юра у Львові, поточного року планують завершити.

За словами заступника голови ЛОДА Юрія Холода, в області близько 8500 пам'яток культурного значення, і вже 10 років не існує жодної державної програми фінансування цих об'єктів.

"Обласний бюджет з такою кількістю цінної архітектури, звісно, не дає собі ради, – говорить чиновник. – Тому намагаємося залучати кошти з різних джерел. Зокрема, міжнародних програм і грантів, як у с. Підкамінь на Бродівщині.

Але насамперед кошти з обласного бюджету намагаємося скеровувати туди, де місцеві громади розуміють цінність архітектурної спадщини і готові співфінансувати реставраційні роботи. Ну і, звісно, туди, де, на жаль, потрібні вже протиаварійні роботи. Кожен об'єкт прагнемо реставрувати комплексно за принципом "краще зробити менше, але від початку і до кінця".

На думку директора департаменту архітектури та містобудування облдержадміністрації Степана Скрипа, доречно створити довкола Львова особливий туристичний маршрут, на якому подорожні могли б оглянути старовинні дерев'яні церкви.

"До ідеї розробити такий, я знаю, вже прийшли громадські кола", – говорить Степан Скрип. І додає, що "такі речі" потрібні місту, бо скоро воно "задушиться" у натовпі туристів.

Також очільник департаменту ЛОДА вважає, що реформа децентралізації – це добрий крок до того, щоб і львівська влада вже думала і про нові туристичні маршрути, і про програму співфінансування реставрації цих пам'яток у довколишніх селах.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.