У Великобританії знайдено 1200-річну скляну фігурку з настільної гри вікінгів. ФОТО. ВІДЕО

На острові Ліндісфарн команда добровольців виявила рідкісний ігровий предмет, що імовірно датується часом одного із перших набігів вікінгів близько на Британію 1200 років тому.

Артефакт виготовлений з прозорого блакитного скла, прикрашеного зовні тонкими кільцями матового білого кольору. Скло увінчане п'ятьма білими скляними кульками, які виглядають як абстрактна корона, пише Урядовий кур'єр.

 

Археологи визначили артефакт як ігрову фігуру, ймовірно, короля, якою грали в настільну гру вікінгів hnefatafl ("стіл короля"), що мала численні версії, зокрема в Британії. Вважають, що її запозичили з римської військової гри Ludus Latrunculorum. Мета гри полягала в тому, щоб захистити короля.

Раніше аналогічні предмети були знайдені в Ірландії, Німеччині і Швеції, але це всього лише друга подібна річ, будь-коли знайдена у Великобританії.

Відзначимо, що Ліндісфарн, який також відомий як Святий острів, розташований у північно-східному узбережжі Англії і його історія починається з VI-го століття. Саме він став місцем першого великого рейду вікінгів у Британію.

"Насправді, ми вважаємо, що цей предмет, ймовірно, спочатку був похований з представником нортумбрійскої еліти, чия могила була пізніше розграбована", – кажуть вчені.

Примітно, що артефакт був виявлений в ході розкопок, які фінансуються волонтерами. За словами вчених, якість цієї речі говорить сама за себе, що це був якийсь елітний ігровий набір. Належати він міг як власне вікінгам, так і місцевим жителям, які ввібрали в себе вплив скандинавської епохи.

 

При розкопках були виявлені також будівля монастиря і частина пов'язаного з ним кладовища, датованого приблизно 700-1000 рр.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.