У 2019 Лувр відвідали 9,6 мільйона осіб

У 2019 Лувр залишився найбільш відвідуваним музеєм у світі, але не побив власний рекорд 2018 року, коли головний паризький музей відвідали 10,2 млн осіб. Цифри 2019 року – 9,6 млн відвідувачів – стали третім кращим результатом за всю історію музею.

Про це повідомляє Міжнародне французьке радіо.

 
ФОТО: REUTERS/Regis Duvignau

Як заявив директор Лувра Жан-Люк Мартінез в інтерв'ю агентству AFP, страйк паризького транспорту в грудні майже не позначився на кількості відвідувань музею - число відвідувачів залишилося на тому ж рівні, що і в грудні 2018 року.

За словами Мартінеза зниження числа відвідувачів на 600 тисяч осіб пояснюється ремонтними роботами в "Залі держав" у Луврі, що почалися в середині липня. Через роботи "Джоконду" Леонардо да Вінчі перенесли в інший зал, а в окремих частинах музею почалися скупчення людей, і вперше в історії музею довелося відмовляти відвідувачам.

"Влітку 2019 роки ми прийняли на 20% менше людей, ніж влітку 2018 року. Це було добровільне рішення. Ми спробували обмежити потік, щоб кількість відвідувачів не перевалювала за мільйон на місяць, як це було в 2018 році ", - розповів Жан-Люк Мартінез.

Він порадив відвідувачам заздалегідь бронювати квитки в інтернеті. "Ми не можемо зробити бронювання квитків обов'язковим", - зазначив директор Лувра.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.