Киянин хоче відреставрувати історичні ліхтарі, які прибрали з Маріїнського парку

Ініціатор ідеї, художник-реставратор за фахом, вважає демонтаж повоєнних ліхтарних стовпів вандалізмом.

Повоєнні ліхтарі, які демонтували з центрального входу до Маріїнського парку, слід викупити у комунальників та відреставрувати. Таку пропозицію на своїй сторінці у Facebook висунув киянин Василь Грубляк, наголосивши, що для нього "є різниця, в якому парку гуляти та під яким ліхтарем", пише Хмарочос.

 
Фото: Георгій Угринович

Грибляк каже, що за освітою він — художник-реставратор, який віднедавна став спеціалізуватися на відновленні старих світильників. На ідею врятувати маріїнські ліхтарі його надихнув приклад одеситів, які за кілька годин зібрали гроші, щоб вберегти від знищення паровозний цех ХIХ століття.

За словами художника, знесені ліхтарі були "шедеврами декоративного мистецтва середини ХХ століття". Він підкреслює, що разом з іншими світильниками вони перетворювали Маріїнський парк на "острівець теплого світла", тож рішення про їхню заміну та утилізацію — це вандалізм.  

"Після спішної реконструкції освітлення парк став нагадувати гігантський морг, заповнений мертвим холодним світлом…".

Грибляк закликав усіх небайдужих містян приєднатися до ініціативи з повернення світильників до Маріїнського парку. Реставратор наголошує, що готовий викупити ліхтарі за власні кошти, але для цього йому знадобляться юридична допомога — і подальша фінансова на власне реставраційні роботи, які він візьме на себе.

В коментарях чимало користувачів вже висловили готовність долучитися до цього проєкту. Підтримав його і радник Кличка Максим Бахматов, зауваживши, щоправда, про імовірну високу вартість такої реставрації.


Нагадуємо
, що нещодавня заміна всіх ліхтарів у Маріїнському парку, яка обурила багатьох киян, обійшлася міському бюджету у майже 19 мільйонів гривень.

Замовник цих робіт, КП "Київміськсвітло", оприлюднив офіційну заяву із поясненням, що більшість паркових стовпів була аварійною, а відтак їх змушені були замінити новими, іспанського виробництва.

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.