Киянин хоче відреставрувати історичні ліхтарі, які прибрали з Маріїнського парку

Ініціатор ідеї, художник-реставратор за фахом, вважає демонтаж повоєнних ліхтарних стовпів вандалізмом.

Повоєнні ліхтарі, які демонтували з центрального входу до Маріїнського парку, слід викупити у комунальників та відреставрувати. Таку пропозицію на своїй сторінці у Facebook висунув киянин Василь Грубляк, наголосивши, що для нього "є різниця, в якому парку гуляти та під яким ліхтарем", пише Хмарочос.

 
Фото: Георгій Угринович

Грибляк каже, що за освітою він — художник-реставратор, який віднедавна став спеціалізуватися на відновленні старих світильників. На ідею врятувати маріїнські ліхтарі його надихнув приклад одеситів, які за кілька годин зібрали гроші, щоб вберегти від знищення паровозний цех ХIХ століття.

За словами художника, знесені ліхтарі були "шедеврами декоративного мистецтва середини ХХ століття". Він підкреслює, що разом з іншими світильниками вони перетворювали Маріїнський парк на "острівець теплого світла", тож рішення про їхню заміну та утилізацію — це вандалізм.  

"Після спішної реконструкції освітлення парк став нагадувати гігантський морг, заповнений мертвим холодним світлом…".

Грибляк закликав усіх небайдужих містян приєднатися до ініціативи з повернення світильників до Маріїнського парку. Реставратор наголошує, що готовий викупити ліхтарі за власні кошти, але для цього йому знадобляться юридична допомога — і подальша фінансова на власне реставраційні роботи, які він візьме на себе.

В коментарях чимало користувачів вже висловили готовність долучитися до цього проєкту. Підтримав його і радник Кличка Максим Бахматов, зауваживши, щоправда, про імовірну високу вартість такої реставрації.


Нагадуємо
, що нещодавня заміна всіх ліхтарів у Маріїнському парку, яка обурила багатьох киян, обійшлася міському бюджету у майже 19 мільйонів гривень.

Замовник цих робіт, КП "Київміськсвітло", оприлюднив офіційну заяву із поясненням, що більшість паркових стовпів була аварійною, а відтак їх змушені були замінити новими, іспанського виробництва.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.