Одесити зібрали гроші, щоб викупити руїни колишнього заводу "Краян"

Ініціатором збору коштів став одеський ресторатор Алекс Купер.

Ресторатор Алекс Купер на своїй сторінці у Facebook закликав підприємців купити у складчину руїни колишнього заводу "Краян", а вже за кілька годин після цього він розмістив пост, у якому сказав, що необхідні кошти зібрані, повідомляє Depo.Одеса.

 

Відомості про продаж зруйнованих цехів колишнього заводу "Краян" Алекс Купер побачив на одному з сайтів оголошень. За руїни автор оголошення просив $195 тисяч.

Алекс Купер написав, що готовий вкласти 10% від вартості об'єкту та закликав підприємців також скластися.

 

"30-50 людей по парі косарів", – йдеться у дописі ресторатора. За якийсь час потому він написав, що вже є 70% від необхідної суми, а через кілька годин зробив другий пост, у якому повідомив, що необхідна сума зібрана.

 

За словами Купера, вже вдалося зв'язатися із власником об'єкта і вже є згода на покупку.

"Зараз я з'ясовую всі деталі по території, будівлі та інженерним мережам", – написав він та додав, що на цьому місці не буде ринку їжі. У попередньому пості Купер писав, що після викупу об'єкт треба буде продати адекватній людині, яка зробить там крутий простір.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.