Дрогобицьку синагогу відтепер можна відвідати віртуально

Хоральна синагога у Дрогобичі – найбільша на Галичині, – отримала 3D-візуалізацію, яку викладено у вільний доступ.

Як розповів керівник туристично-інформаційного центру Дрогобича Ігор Чава, у синагозі проводять екскурсії для туристів, однак вона не постійно відчинена. Тому цей віртуальний тур зацікавить тих, хто не може особисто потрапити всередину пам'ятки, повідомляє Укрінформ.

 

За словами представника компанії, яка розробила 3D-візуалізацію, Олега Роїка, тур дає 100% відтворення того, яким об'єкт є насправді. Фахівці оцифрували близько 900 квадратних метрів синагоги. Вартість робіт становила близько 8 тисяч гривень, але компанія зробила 3D для Дрогобича безкоштовно.

"Ми працюємо у всьому світі й нещодавно вийшли на український ринок. На Львівщині це перший об'єкт, який ми відсканували. Я сам з Дрогобича і знаю, що синагога є цінною пам'яткою архітектури. Тому це такий внесок у розвиток міста", — розповів Роїк.


Прогулятися синагогою онлайн можна за посиланням.


Довідково. Дрогобицька хоральна синагога — одна з найбільших у Європі. Її збудували у 1842-1865 роках у стилі віденської сецесії. Під час Другої світової війни використовувалась як склад та магазин.

У 90-ті роки занедбану синагогу повернули єврейській громаді. Реконструкція пам'ятки тривала близько 7 років переважно за кошти меценатів, тому точної вартості робіт ніхто не може підрахувати. У червні 2018 року її відкрили.

Зараз синагога перебуває на балансі дрогобицької громади юдейського віросповідання. Для туристів у синагозі також проводять екскурсії.


"Наша громада маленька, збирається зазвичай на великі свята. Тобто одночасно це синагога і туристичний об'єкт", — розповів представник єврейської громади Дрогобича Леонід Ґольберґ.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.