У перекладі звернення Зеленського до Дня Соборності Румунію назвали окупантом. Посол уже все пояснив. Переклад виправили

У Румунії та Молдові політики протестують проти вживання терміну «окупація» щодо дій Румунії в Буковині у 1918 році

У поширеному 22 січня Зверненні Президента України з нагоди Дня Соборності є такі слова "Невдовзі УНР залишила Київ під натиском більшовиків, більшість території Галичини зайняли польські війська. Північну Буковину – румуни, а Закарпаття відійшло Чехословаччині".

В англомовній версії частину цієї фрази Офіс Президента переклав "Northern Bucovina was occupied by Romanians" (Північна Буковина була окупована Румунією).

У самій Румунії через це зчинилась хвиля критичних висловлювань на адресу України та її чинного президента.

Молдовський політик Дорін Кіртоаке розкритикував історичну політику України, порівнявши її із політикою історичного ревізіонізму Росії.

Посол України в Румунії Олександр Банков пояснив ситуацією помилкою перекладу.

Помилковий переклад на сайті президента уже виправлено.

Довідка: Під час розпаду Австро-угорської імперії, 3 листопада 1918 року у Чернівцях відбулось Буковинське віче, на якому українці Буковини ухвалили приєднатися до України. 11 листопада Буковину зайняли румунські війська. 28 листопада Генеральний конгрес Буковини, у якому більшість складали румуни, проголосив унію з Румунією.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.