155-річчя митрополита Андрея Шептицького відзначатимуть на державному рівні

29 липня 2020 року Україна на загальнодержавному рівні відзначатиме 155 років з дня народження Митрополита УГКЦ Андрея Шептицького.

Про це йдеться на сайті Синоду Єпископів УГКЦ.

Пам'ятник Митрополиту Андрею у Львові
Пам'ятник Митрополиту Андрею у Львові

Проєкт постанови Верховної Ради України "Про відзначення ювілеїв у 2020 році" було прийнято на засіданні парламенту 14 січня.

З ініціативи народного депутата Павла Бакунця, (122 округ — Яворівщина та Жовківщина), випускника Українського католицького університету, до переліку ювілейних дат, які у 2020 році повинні відзначатися на державному рівні, потрапило й вшанування 155-річчя з дня народження Митрополита УГКЦ, який очолював Церкву 1901–1944 рр.

"Вважаю Андрея Шептицького справжнім наставником громади та відданим громадським діячем. Він є прикладом лідера та людиною з великої букви, моїм духовним наставником. Для мене було справою честі зініціювати та підтримати відзначення цієї пам'ятної дати.

Зі зверненням про відзначення ювілею Митрополита до мене також зверталася Яворівська районна рада та небайдужі громадяни. Гордий з того, що 155 років з дня народження Митрополита Андрея будуть відзначатися на державному рівні" — зазначив Павло Бакунець.


Довідково. Митрополит Андрей Шептицький (Глава УГКЦ 1901–1944) народився 29 липня 1865 року в с. Прилбичі, що на Яворівщині. За час свого служіння значно розбудував греко-католицьку Церкву як в Україні, так і за кордоном.

Будучи одним із найбагатших людей Галичини, щедро спонсорував українські культурно-просвітницькі товариства, надавав стипендії молодим митцям. У 1905 році заснував Національний музей у Львові і придбав для нього велику кількість експонатів.

Підтримував українську економічну діяльність, сприяв відкриттю кооперативів. Як Галицький митрополит був депутатом Віденського парламенту та Галицького сейму. Зазнавав утисків більшовиків. Помер 1 листопада 1944 року внаслідок тяжкої хвороби.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.