Оголосили короткі списки Шевченківської премії-2020

17 січня члени Комітету на засіданні за результатами таємного голосування відібрали твори, які братимуть участь у третьому турі конкурсу.

Про це йдеться на офіційному сайті Комітету з Національної премії.

 

У номінації "Література":

1.Гримич М. Роман "Клавка"

2. Кіяновська М.Книга поезій "Бабин Яр. Голосами"

3.Прохасько Т.Збірка есеїв "Так, але…"


У номінації "Публіцистика, журналістика":

4. Мягка (Кононенко) Є.Книга "Слово свого роду"

5. Овсієнко В.Книга "Світло людей"

6. Подобна Є.Книга "Дівчата зрізають коси"


У номінації "Музичне мистецтво"

7. Галаневич М., Гаренецька Н., Цибульська О., Коваленко І. – гурт ДахаБраха. Музичний альбом "Шлях"

8. Заюшкіна Д., Проців Г. – гурт "Vivienne Mort". Музичний альбом "Досвід"


У номінації "Візуальні мистецтва"

9. Братков С.Серія робіт "Імперія снів"

10. Глядєлов О.Мистецький проект "Карусель"

11. Кадан М.Проект "(не) означені"


У номінації "Кіномистецтво"

12. Мінаєв І.Фільм "Какофонія Донбасу"

13. Томенко Т.Документальний фільм "Будинок "Слово"


У номінації "Театральне мистецтво"

14. Троїцький В., Григорів Р., Разумейко І. Опера-реквієм "ЙОВ" (IYOV)

15. Трунова Т.Вистава "Погані дороги".


Третій тур конкурсу заплановано провести у другій декаді лютого.


Нагадуємо, що Премія вручається до дня народження Тараса Шевченка — 9 березня.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.