Архітектурній бібліотеці Заболотного відмовили в оренді приміщення

Поряд із нею почали зводити 24-поверхівку. Директорка запевняє, що закон забороняє виселяти бібліотеку, якщо немає іншої будівлі для зберігання фонду.

Восьмого січня архітектурно-будівельна бібліотека імені Заболотного отримала від київського відділення Фонду держмайна заяву про припинення договору оренди, повідомляє видання "Хмарочос".

Видання з фонду бібліотеки
Видання з фонду бібліотеки
Фото: facebook.com/dnabb.org

Термін дії договору оренди сплив 31 грудня 2019 року, і державне видавництво "Преса України" відмовилося його продовжувати.

Директорка бібліотеки Галина Войцехівська повідомила, що було написано звернення до Мінрегіону про те, що закон забороняє виселяти бібліотеку, якщо немає іншої спеціальної будівлі з умовами зберігання фонду, роботи користувачів і працівників.

До 2012 року бібліотеку було розташовано у будівлі Гостиного двору на Контрактовій площі. Після початку "реконструкції" Гостиного двору бібліотека переїхала на проспект Перемоги, біля метро "Шулявська". Водночас юридичною адресою бібліотеки досі залишається Контрактова площа, 4.

Раніше народна депутатка Ганна Бондар припускала, що виселення бібліотеки Заболотного може бути пов'язане з намірами реалізації ДПТ під будівництво житлової багатоповерхівки.

За адресою проспект Перемоги, 50а, будують 24-поверховий житловий будинок 50Avenue. Це ділянка поряд зі сквером "Слава танкістам", де є танк Т-34, – там уже встановили будівельний паркан і почали закладати фундамент.

За даними Delo.ua, ділянку продали приватній фірмі для будівництва ресторану в 2004 році, але будівництво почалося лише у 2019-му. У Департаменті з питань державного архітектурно-будівельного контролю повідомили, що забудовник – компанія "Шулявка" – не надав документів для перевірки.


Зазначимо, що у сховищах бібліотеки імені Заболотного зберігаються перша книга з архітектури, проєктна документація та карти Києва, стародруки, книжки XVII століття, в яких є описи втрачених об'єктів тощо.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.