In memoriam. Помер відомий кримськотатарський науковець Валерій Возгрин

На 81 році життя у Санкт-Петербурзі помер Валерій Возгрин.

Про це повідомив на своїй сторінці у Facebook Рефат Чубаров.

 
Валерій Возгрин

"Надійшла сумна звістка з Санкт-Петербургу: на 81 році життя помер Валерій Євгенійович Возгрин, делегат Курултаю кримськотатарського народу II скликання (червень 1991 – червень 1996), доктор історичних наук, професор кафедри нового і новітнього часу Інституту історії Санкт-Петербурзького університету, директор науково-дослідного центру "Меншіковскій інститут", член Датської королівської Академії наук, автор фундаментальних досліджень з історії кримськотатарського народу" йдеться у повідомленні.

Валерій Возгрин – автор 187 наукових праць з історії нової дипломатії, історії Росії, Європи, Скандинавських країн, Гренландії. Вони видані в Росії, Україні, Данії, Норвегії, Німеччині, Естонії, Фінляндії, Туреччини, Італії.

Він народився у 1939 році в Сімферополі, з часом став спочатку моряком, а ротім істориком і переїхав в Санкт-Петербург. Він все своє життя зберігав відданість і любов до Криму.

У 1992 р. Возгрин видав свою книгу "Історичні долі кримських татар", в 1994 р.  "Імперія і Крим – довгий шлях до геноциду".

А над першою всеосяжною працею про історію кримськотатарського народу  "Історією кримських татар" в 4 томах, що була видана у 2013 р., він працював більше 20 років.

Валерій Євгенович і після смерті не хотів розлучатися з Кримом. Він заповів віддати половину свого праху кримській землі, іншу – поховати в Санкт-Петербурзі.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.