Суд повернув назви проспектам Бандери і Шухевича

Перейменування Московського проспекту на Степана Бандери і проспекту генерала Ватутіна на Шухевича визнанно законним.

Сьогодні, 9 грудня, Шостий апеляційний суд міста Києва підтвердив законність перейменування проспектів Романа Шухевича і Степана Бандери в Києві.

 
Колаж: УІНП

Про це повідомив у Facebook екс-Голова Українського інституту національної пам'яті, нині народний депутат України Володимир В'ятрович.

"Суд задовольнив вимоги нашої та інших учасників справи апеляційних скарг. Незаконне рішення Окружного адміністративного суду міста Києва скасовано. Апеляційний суд дослідив докази у справі і дійшов висновку, що під час перейменування була повністю дотримана визначена законом процедура. Отже проспектам Бандери і Шухевича в Києві бути!", — коментує представник Українського інституту національної пам'яті в суді Сергій Рябенко.

Як відомо, Київська міська рада перейменувала Московський проспект в українській столиці на проспект Степана Бандери в липні 2016 року. За перейменування проспекту генерала Ватутіна на проспект Романа Шухевича (головнокомандувача Української повстанської армії) проголосувала в червні 2017 року.

У червні 2019 року Окружний адміністративний суд міста Києва за позовом Олени Бережної та низки громадських організацій скасував рішення про перейменування проспектів. На рішення Українським інститутом національної пам'яті було подано апеляцію, розгляд якої почався у жовтні. 28 жовтня відбулося друге засідання.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.