АНОНС: Презентація книжки путівних нотаток Юрія Лисянського

Видавництвово "Темпора" презентує книжку "Навколосвітня подорож на шлюпі "Нева" (1803-1806) першого українського навколосвітнього мореплавця.

Про це повідомляють організатори у Facebook.

 

Це перевидання з оригіналу 1812 року, який зберігається в Ніжині, з альбомом карт та малюнків.

Модератор: Антон Санченко.

При підтримці Асоціації ветеранів військово-морських сил України

Час: 7 грудня, субота, 14:00

Місце: Національний військово-історичний музей (в Будинку офіцерів, вхід від гармати), вул. Грушевського 30/1, м. Київ

Довідково. Юрій Федорович Лисянський. Мореплавець, географ, океанограф.

Народився 14 (1 за ст. ст.) 1773 року в місті Ніжині. Під час першої кругосвітньої подорожі (1803-1806) був капітаном судна "Нева".

 

1827 року перебуваючи у Ніжині особисто подарував директору Ніжинського ліцею І. Орлаю повний комплект видання книги "Путешествие вокруг света на корабле "Нева" в 1803-1806 годах", яка зараз зберігається у Музеї рідкісної книги ім. Г.Васильківського Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя.

Помер 26 лютого 1837 р. у Петербурзі і був похований на цвинтарі Олександро-Невської лаври. На його могилі, на зібрані морськими офіцерами кошти, був поставлений пам'ятник, ескіз якого намалював сам мореплавець.

На постаменті лежить залізний якір, там же викарбовано епітафію, складену ним самим: "Прохожий, не тужи о томъ, Кто кинул якорь здесь Он взял съ собою паруса, Под коими взлетитъ въ предълъ небесъ".

Ім'я Юрія Федоровича Лисянського носить острів на Гавайях, півострів на Алясці, протока, річка, гора на Сахаліні. В місті Ніжині встановлений пам'ятник Юрію Лисянському та є вулиця його імені.


Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.