Спецпроект

Парламент Валенсії визнав Голодомор геноцидом. ФОТО

У парламенті Валенсійської автономії Іспанії у середу розглянули питання визнання Голодомору в Україні 1932-1933 років.

Валенсійські депутати одноголосно ухвалили постанову "Про підвищення обізнаності та засудження великих злочинів ХХ століття, яким був Голодомор 1932-1933 років", повідомляє кореспондент Укрінформу.

 
Фото: Укрінформ

У своїх виступах представники всіх фракцій погодилися з оцінкою Голодомору як геноциду.

Крім того, у засіданні законодавчого органу цього суб'єкта Іспанії взяла участь генеральний консул України Оксана Драмарецька. Також були присутні півтора десятка діячів української громади, з якими зустрівся голова валенсійського парламенту Енрік Морера.

 
Фото: Укрінформ

У мотиваційній частині постанови йдеться про "найрішучіше засудження нелюдських та геноцидних дій, здійснених тоталітарним режимом Сталіна".

 
Фото: Укрінформ

Резолютивна частина документа закликає виконавчу владу сприяти "пізнанню та осуду Голодомору – разом із великими злочинами XX століття, диктатурами, формами репресій та знищення людських життів – щоб пам'ять про ці події слугувала попередженням для нинішніх та майбутніх поколінь валенсійців".

Як ідеться в ухваленій постанові, валенсійський Женералітат (уряд) у тримісячний термін має повідомити парламентський комітет з прав людини про вжиті заходи в цьому напрямку.

 
Фото: Укрінформ

Підготовкою та просуванням постанови займалася ГО Instituto 9 de Mayo в рамках розпочатого рік тому спільного проєкту з Генконсульством України в Барселоні.

За словами представників цієї громадської організації Пабло Хіля та Андрія Якубува, "ухвалене рішення ставить питання про наступні дії тутешньої влади, які ми будемо підтримувати, зокрема забезпечення відомостей про Голодомор в освітянській мережі, чого немає досі".


Довідково. У 2010 році комітет з питань освіти Конгресу депутатів Іспанії відхилив пропозицію, подану каталонською партією, про включення інформації щодо Голодомору до навчальних програм.

Раніше, до 75-х роковин Голодомору, також на пропозицію каталонської партії, жертви штучного голоду були вшановані іспанським парламентом – без визнання цих подій геноцидом.

На регіональному рівні в Іспанії, крім Валенсійської автономії, Голодомор визнаний геноцидом парламентами Країни Басків (2003), Каталонії (2007) та Балеарських островів (2007).

Валенсійське співтовариство (історично – Королівство Валенсія) відновило свою автономію у 1982 році. Столиця суб'єкту – Валенсія – є третім, після Мадрида та Барселони, містом Іспанії.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.