Влада Франції викупить знайдену на кухні картину за 24 мільйони євро

Роботу Чімабуе знайшли у будинку літньої жінки у місті Комп'єнь в 90 км на північ від Парижа. Вона висіла над плитою на кухні.

Про це повідомляє УНІАН.

 
ФОТО: REUTERS

Французька влада заборонила вивозити з країни картину "Осміяння Христа" флорентійського живописця Чімабуе.

Полотно знайшла на своїй кухні літня француженка, після чого воно пішло з молотка за 24 млн євро. Тепер французькій владі потрібно знайти гроші, щоб викупити картину.

Як йдеться в заяві міністерства культури Франції, його голова за рекомендацією комісії з національного надбання заборонив експорт картини на термін до 30 місяців.

Міністерство за цей час планує зібрати 24 млн євро і викупити роботу, щоб повісити її поруч з іншою картиною Чімабуе в Луврі.


Довідка. "Осміяння Христа" - шедевр періоду проторенесансу. Її автор, художник, відомий під псевдонімом Чімабуе ("Бикоголовий"), вважається одним з найважливіших живописців того періоду. Картина імовірно була написана в 1280-х роках.


"Осміяння Христа", невелика картина розміром 20,3 на 28,5 см, була виявлена аукціоністкою Філоменою Вульф, яка приїхала в Комп'єнь, щоб провести інвентаризацію будинку.

Господиня дому, жінка старша 90 років, переїхала в будинок престарілих, а сам будинок передбачалося виставити на продаж, спочатку описавши всі речі в ньому. Зробити це повинна була Філомена Вульф.

Вульф помітила роботу над плитою недалеко від входу у вітальню. Господиня думала, що робота Чімабуе – це російська ікона, яка потемніла від часу. Будинок вже проданий.

"У мене був тиждень на те, щоб розсортувати його вміст і все винести, - розповіла Вульф в інтерв'ю французьким ЗМІ. - Мені потрібно було звільнити місце в графіку, інакше все б викинули".

Експерти з Парижа встановили, що це справжня робота, і полотно виставили на аукціон. Ім'я покупця не назвали, але французькі ЗМІ пишуть, що картину купили двоє колекціонерів італійського ренесансу, які живуть у США.


Довідка. Чімабуе був першим італійським художником, який відійшов від формального "візантійського" стилю живопису в бік реалізму. Неважко зрозуміти, чому власники картини прийняли її за ікону – як і іконописці,

Чімабуе писав на золочених дерев'яних дошках. Чімабуе, як вважається, був учителем Джотто ді Бондоне, ще одного основоположника проторенесансу.

"Осміяння Христа" - складова частина більш великої роботи з восьми сцен, що зображують страсті Христові. Таких частин вціліло три, дві зберігаються в національних галереях в Лондоні і Нью-Йорку.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.